Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 2 (22) 2016

Мінеральна щільність та якість кісткової тканини, показники тілобудови в жінок у постменопаузальному періоді

Авторы: Іваник О. - Львівська обласна клінічна лікарня, м. Львів, Україна; Поворознюк В.В. - Науковий керівник: професор - ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

У діагностиці остеопорозу золотим стандартом є визначення мінеральної щільності кісткової тканини, проте не завжди показники рентгенівської денситометрії точно визначають ризик остеопоротичних переломів. У зв’язку з цим ведеться пошук нових методів, що визначали б показники не лише мінеральної щільності, а і якості кісткової тканини. Одним із таких методів є визначення показника якості трабекулярної кісткової тканини. Оскільки загальна маса тіла складається з жирової та знежиреної маси, деякі дослідники намагались визначити їх роль у виникненні структурно-функціональних порушень у кістковій тканині, проте до цього часу немає чіткої відповіді на це запитання: деякі дослідження ідентифікували жирову масу як головний фактор захисту від переломів, інші ж виявили, що знежирена маса тіла має більш сильний зв’язок із мінеральною щільністю кісткової тканини. Метою дослідження було вивчити показники якості та мінеральної щільності кісткової тканини хребта, шийки стегнової кістки, тілобудови в жінок залежно від тривалості постменопаузального періоду; зв’язок жирової маси з показниками мінеральної щільності та якості кісткової тканини. Матеріали і методи. Обстежено 179 жінок у пременопаузальному та постменопаузальному періодах. Обстежені були розподілені на такі групи: жінки в пременопаузальному періоді та жінки з різною тривалістю постменопаузального періоду (ранній, середньочасовий, пізній). Проводилось загальноклінічне обстеження пацієнта та дослідження вищезазначених показників на рентгенівському денситометрі General Electric. Результати. Якість та мінеральна щільність кісткової тканини вірогідно знижуються зі збільшенням тривалості постменопаузального періоду. Загальна жирова та знежирена маса вірогідно не змінюються з віком. У середньочасовому та пізньому постменопаузальному періодах мінеральна щільність кісткової тканини на рівні хребта та шийки стегнової кістки зростає із збільшенням загальної жирової маси.

В диагностике остеопороза золотым стандартом является определение МПКТ, но не всегда показатели рентгеновской денситометрии точно определяют риск остеопоротических переломов. В связи с этим ведется поиск новых методов, которые определяли бы показатели не только минеральной плотности, но и качества костной ткани. Одним с таких методов является определение показателя качества трабекулярной костной ткани (TBS). Учитывая, что общая масса тела состоит из жировой и обезжиренной массы, некоторые исследователи пытались определить их роль в возникновении структурно-функциональных нарушений костной ткани, однако до сегодняшнего дня нет четкого ответа на этот вопрос: некоторые исследования идентифицировали жировую массу как главный фактор защиты от переломов, другие же обнаружили, что обезжиренная масса тела имеет более сильную связь с МПКТ. Целью исследования было изучить показатели качества и минеральной плотности костной ткани позвоночника, шейки бедренной кости и телосложения у женщин в зависимости от длительности постменопаузального периода; связь жировой массы с показателями минеральной плотности и качества костной ткани. Материалы и методы. Обследовано 179 женщин в пременопаузальном и постменопаузальном периодах. Обследованные женщины были разделены на следующие группы: женщины в пременопаузальном периоде и женщины с разной продолжительностью постменопаузального периода (ранний, средневременной и поздний). Проводилось общее клиническое обследование пациента и исследование вышеуказанных показателей на рентгеновском денситометре General Electric. Результаты. Качество и минеральная плотность костной ткани достоверно снижается с увеличением продолжительности постменопаузального периода. Общая жировая и обезжиренная масса достоверно не изменяются с возрастом. В средневременном и позднем постменопаузальном периодах минеральная плотность костной ткани на уровне позвоночника и шейки бедренной кости возрастает с увеличением общей жировой массы.

In diagnostic of osteoporosis the golden standard is bone mineral density, though X-ray densitomenry parameters not always determine risk for osteoporotic fractures. That is why new methods are being looked for to find the parameters not only mineral density, but rather quantity of bone. One of theses methods is trabecular bone score. As general weight of body includes fat and lean mass some researchers tried to determine their role in development of structural and functional impairments in bone, however there is no clear answer to this question: while some scientists considered fat mass as a basic factor of protection from fractures, other ones decided that lean mass is more connected with mineral density of bone tissue. The aim of study was to investigate parameters of quantity and density of bone of spine, neck of femur and body composition depending on the postmenopausal period; to study connection between fat mass and mineral density and quantity of bone. Materials and methods. The observed females were divided into the groups: premenopausal women and women with postmenopause of various duration (early, middle, late). There were conducted a general clinical observation of a patient and investigation of mentioned above parameters using X-ray densitomentry General Electric. Results. Quantity of bone (TBS) and bone mineral density significantly decrease depending on postmenopausal period. Fat and lean masses do not significantly change. In the middle and late postmenopausal periods bone mineral density of the spine and hip neck increase while fat mass increases.

Ключевые слова

остеопороз, мінеральна щільність кісткової тканини, якість кісткової тканини, жирова маса, знежирена маса, постменопаузальний остеопороз.

остеопороз, минеральная плотность костной ткани, качество костной ткани, жировая масса, обезжиренная масса, постменопаузальный остеопороз.

osteoporosis, bone mineral density, TBS, fat mass, lean mass, postmenopausal osteoporosis.

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-1507.2.22.2016.75765

Статтю опубліковано на с. 80-85

Вступ

Остеопороз — найбільш поширене метаболічне захворювання скелета, що характеризується низькою кістковою масою та порушенням мікроархітектоніки кісткової тканини, що призводить до збільшення крихкості кісток та підвищення ризику переломів. Захворювання переважно виникає в жінок літнього віку, що значною мірою зумовлено втратою кісткової маси внаслідок дефіциту естрогенів у цьому періоді [1–4]. Постменопаузальний остеопороз спостерігається в жінок здебільшого через 10–20 років після настання менопаузи й характеризується переломами в тих ділянках скелета, де переважає трабекулярна (губчаста) кісткова тканина — тіла хребців, дистальний відділ передпліччя (перелом Колліса). Дана форма остеопорозу становить одну з основних проблем охорони здоров’я в розвинених країнах. Зарубіжні фахівці вважають, що захворювання вже набуло характеру епідемії. Приблизно в кожної третьої жінки після 65 років спостерігається як мінімум один остеопоротичний перелом кісток [17–19, 23]. У діагностиці остеопорозу золотим стандартом є визначення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), проте не завжди показники рентгенівської денситометрії точно визначають ризик остеопоротичних переломів; у зв’язку з цим ведеться пошук нових методів, що відображають показники не лише мінеральної щільності, а й якості кісткової тканини. Одним з таких методів є оцінка показника якості трабекулярної кісткової тканини (TBS). В останні 3 роки в усьому світі, у тому числі й в Україні, активно вивчаються показники TBS при первинному та вторинному остеопорозі [5–11]. Показник TBS дає глобальну оцінку якості кісткової тканини. Важливість методики полягає в її відтворюваності й дискримінаційній здатності, чутливості показника до змін при захворюванні або лікуванні, а також у можливості оцінки ризику остеопоротичних переломів. За результатами багатьох досліджень, що засвідчили зв’язок надмірної маси тіла зі зниженням ризику остеопоротичних переломів, ожиріння зазвичай сприймається як «захист щодо розвитку остеопорозу» [21–22]. При надмірній масі тіла спостерігали підвищення МЩКТ — головної детермінанти ризику остеопоротичних переломів. Це може частково пояснюватись підвищеним рівнем естрогенів у сироватці, що утворюються внаслідок екстрагландулярної ароматизації андрогенів в жировій тканині, та збільшеним «навантажувальним» впливом жирової маси на кісткову тканину [4, 21]. Оскільки загальна маса тіла складається з жирової маси (ЖМ) та знежиреної маси, деякі дослідники намагались визначити їх роль у виникненні структурно-функціональних порушень у кістковій тканині з огляду на загальний негативний вплив ожиріння та підвищеної жирової маси на здоров’я людини. Проте до цього часу немає чіткої відповіді на це запитання: деякі дослідження ідентифікували жирову масу як головний фактор захисту від переломів, інші ж виявили, що знежирена маса тіла має більш сильний зв’язок із МЩКТ [4]. Усе вищезазначене й обумовило проведення даного дослідження.

Мета дослідження — вивчити показники якості та мінеральної щільності кісткової тканини, жирової та знежиреної маси у жінок залежно від тривалості постменопаузального періоду (ПМП).

Матеріали і методи

У відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» обстежено 179 жінок у пременопаузальному та постменопаузальному періодах. Середній вік обстежених становив 58,5 ± 0,4 року; середня тривалість постменопаузального періоду — 11,6 ± 0,6 року. Обстежені були розподілені на такі групи: A — жінки в пременопаузальному періоді — 18 (45–53 роки, середній вік — 49,1 ± 0,5 року); B — жінки в постменопаузальному періоді до 5 років — 32 (44–58 років, середній вік — 53,4 ± 0,6 року); C — жінки в постменопаузальному періоді 5–9 років — 39 (48–67 років, середній вік — 58,0 ± 0,7 року); D — жінки в постменопаузальному періоді 10–14 років — 56 (52–70 років, середній вік — 60,8 ± 0,5 року); E — жінки в постменопаузальному періоді 15–20 років — 34 (58–72 роки, середній вік — 60,0 ± 0,7 року).

Методи дослідження. Проводили загальноклінічне обстеження пацієнтів (з дослідження виключались пацієнти, які приймали медикаменти та мали захворювання, що впливають на метаболізм кісткової тканини). На рентгеніському денситометрі General Electric виконували такі дослідження: визначення мінеральної щільності кісткової тканини хребта, шийки стегнової кістки, усього тіла; визначення показників тілобудови (загальна жирова маса, знежирена маса); визначення якості кісткової тканини за допомогою комп’ютерної програми компанії Med-Imaps. Статистичний аналіз проводили з використанням програми Statistica 8 (використовували однофакторний дисперсійний аналіз Anova та регресійний аналіз). Вірогідність результатів була при p < 0,05.

Результати

У табл. 1 наведені основні клінічні та антропометричні характеристики пацієнток обстежених груп. Не виявлено вірогідного впливу тривалості постменопаузального періоду на варіабельність антропометричних (зріст, маса тіла, індекс маси тіла (ІМТ)) та клінічних (вік менархе, вік менопаузи) характеристик. Вірогідний вплив тривалості постменопаузального періоду на вік обумовлений розподілом пацієнтів на групи залежно від тривалості постменопаузального періоду.

У табл. 2 наведено дані щодо впливу постменопаузального періоду на показники МЩКТ на рівні поперекового відділу та ділянки шийки стегнової кістки, TBS, показники тілобудови.

У середньочасовому та пізньому постменопаузальному періодах МЩКТ на рівні хребта та шийки стегнової кістки зростала зі збільшенням загальної жирової маси.

Якість кісткової тканини вірогідно знижувалась із збільшенням тривалості постменопаузального періоду (р < 0,000001). Мінеральна щільність кісткової тканини на рівні хребта вірогідно не змінювалась в пізньому постменопаузальному періоді порівняно з раннім, це, очевидно, можна пояснити наявністю остеофітів у цьому відділі скелета в пацієнток, що хворіють на дегенеративні захворювання кісткової тканини. Мінеральна щільність кісткової тканини на рівні шийки стегнової кістки вірогідно знижувалася з віком (р < 0,000001). Така ж динаміка показників (зниження мінеральної щільності) спостерігалась при дослідженні мінеральної щільності кісткової тканини на рівні всього скелета (р < 0,000001). Зміни показників загальної жирової маси та загальної знежиреної маси в пацієнток з різною тривалістю постменопаузального періоду були невірогідними (р = 0,01 та р = 0,05 відповідно).

Нами також було проведено регресійний аналіз показників мінеральної щільності та якості кісткової тканини в пацієнток із різною жировою масою в різні періоди постменопаузи та отримано такі результати: показники взаємозв’язку між якістю, мінеральною щільністю кісткової тканини та загальною жировою масою в жінок у пременопаузальному періоді були невірогідними (р = 0,08, р = 0,2 та р = 0,2 відповідно). У ранньому постменопаузальному періоді (тривалість менопаузи 0–4 роки) також спостерігались невірогідні результати аналізу вищеназваних показників (р = 0,10, р = 0,9 та р = 0,5 відповідно). У середньочасовому постменопаузальному періоді (тривалість менопаузи 5–9 років) регресійний зв’язок між показником якості кісткової тканини та показником загальної жирової маси був невірогідний (р = 0,4). Проте виявились вірогідні зв’язки між мінеральною щільністю кісткової тканини на рівні хребта, шийки стегнової кістки та загальною жировою масою в жінок у даному постменопаузальному періоді: із зростанням загальної жирової маси вірогідно зростала мінеральна щільність кісткової тканини на рівні хребта (р = 0,008) та на рівні шийки стегнової кістки (р = 0,00004). У пізньому постменопаузальному періоді (тривалість менопаузи 10–15 років) спостерігались подібні результати. Регресійний зв’язок між показником якості кісткової тканини та показником загальної жирової маси був невірогідний (р = 0,3), а із зростанням загальної жирової маси вірогідно зростала мінеральна щільність кісткової тканини на рівні хребта (р = 0,000004) та на рівні шийки стегнової кістки (р = 0,0001).

Висновки

Тривалість постменопаузального періоду вірогідно впливає на динаміку показників якості та мінеральної щільності кісткової тканини хребта та шийки стегнової кістки. Встановлено вірогідний позитивний кореляційний зв’язок між показниками загальної жирової маси й мінеральної щільності кісткової тканини хребта та шийки стегнової кістки в середньочасовому та пізньому постменопаузальному періодах. Підвищена жирова маса в зазначених періодах відіграє остеопротекторну роль та захищає жінок у періоді постменопаузи від остеопоротичних переломів.

Список литературы

1. Поворознюк В.В., Дзерович Н.И. Качество трабекулярной костной ткани у женщин различного возраста // Боль. Суставы. Позвоночник. — 2011. — 4. — С. 29-31.

2. Поворознюк В.В., Дзерович Н.И. Качество трабекулярной костной ткани у женщин в зависимости от длительности постменопаузального периода // Боль. Суставы. Позвоночник. — 2012. — 2. — С. 11-15.

3. Поворознюк В.В. Постменопаузальний остеопороз: механізми розвитку, фактори ризику, клініка, діагностика, профілактика та лікування // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 1998. — 2. — С. 98-111.

4. Поворознюк В.В., Боріс О.М. Зв’язок між структурно-функціональним станом кісткової тканини та антропометричними показниками у жінок в пре- та постменопаузальному періоді // Захворювання кістково-м’язової системи в людей різного віку (вибрані лекції, огляди, статті). — 2004. — Т. 1. — С. 459-478.

5. Boutroy S., Hans D., Sornay-Rendu E. et al. Trabecular bone score improves fracture risk prediction in non-osteoporotic women: the OFELY study // Osteoporos Int. — 2013. — 24 (1). — P. 77-85.

6. Hans D., Goertzen A.L., Krieg M.A. et al. Bone microarchitecture assessed by TBS predicts osteoporotic fractures independent of bone density: the Manitoba study // J. Bone Miner. Res. — 2011. — 26. — P. 2762-2769.

7. Cormier C., Lamy O., Poriau S. TBS in routine clinical practice: proposals of use. Atlas of TBS use // Edition. — 2012. — 16 p.

8. Hans D., Winzenrieth R. Estimation of Bone microarchitecture Pattern from AP spine DXA scansusing the Trabecular Bone Score (TBS): An added value in clinical routine for the patient. A short revive // Osteologicky bulletin. — 2011. — 16 (3). — P. 70-78.

9. Winzenrieth R., Dufour R., Pothuaud L. et al. A retrospective Case-control study assessing the role of trabecular bone score in postmenopausal caucasian women with osteopenia: analysing the odds of vertebral fracture // Calcif. Tissue Int. — 2010. — 86. — P. 104-109.

10. Leslie W.D., Kanis J. Lumbar spine TBS is a FRAX independent risk factor for fracture. The Manitoba BMD Cohort // Program and abstract book (ISCD Annual meeting 2013, Tampa, Florida). — 2013. — P. 12-15.

11. Bousson V., Bergot C., Sutter B. еt al. Trabecular bone score (TBS): available knowledge, clinical relevance, and future prospects // Osteoporos Int. — 2012. — 23 (5). — P. 1489-1501.

12. Roux C. Osteoporosis in inflammatory joint diseases // Osteoporos Int. — 2011. — 22. — P. 421-433.

13. Sinigaglia L., Nervetti A., Mela Q. et al. A multicenter crosssectional study on bone mineral density in rheumatoid arthritis. Italian Study Group on Bone Massin Rheumatoid Arthritis // J. Rheumatol. — 2000. — 27. — P. 2582-2589.

14. Gunther C. et al. Beneficial Effect of PTH on Spine BMD and Microarchitecture (TBS) Parameters in Postmenopausal Women with Osteoporosis. A 2-Year Study // Osteoporosis Int. — 2012. — 23 (2). — S. 85-386.

15. Kanis J.A. Assessment of fracture risk and its application to screening for postmenopausal osteoporosis: synopsis of a WHO report // Osteoporosis Int. — 1994. — 4. — P. 368.

16. Povoroznyuk V.V., Dzerovich N.I., Karasevskaya T.A. Bone mineral density in Ukrainian women of different age // Ann. N. Y. Acad. Sci. — 2007. — 1119. — P. 243-252.

17. Vasic J., Petranova T., Povoroznyuk V. et al. Evaluating spine micro-architectural texture (via TBS) discriminates major osteoporotic fractures from controls both as well as and independent of site matched BMD: the Eastern European TBS study // J. Bone Miner Metab. — 2014. — 32 (5). — P. 556-562.

18. Kim W., Chung S.G., Kim K. et al. The relationship between body fat and bone mineral density in Korean men and women // J. Bone Miner Metab. — 2014. — 32 (6). — P. 709-717.

19. Machado L.G., Domiciano D.S., Figueiredo C.P. et al. Visceral fat measured by DXA is associated with increased risk of non-spine fractures in nonobese elderly women: a population-based prospective cohort analysis from the São Paulo Ageing & amp; Health (SPAH) Study // Osteoporos Int. — 2016. — P. 17-20.

20. Goh V.H., Hart W.G. Aging and bone health in Singaporean Chinese pre-menopausal and postmenopausal women // Maturitas. — 2016. — 89. — P. 16-21.