Статтю опубліковано на с. 152-159
/152.jpg)
Де згода в сімействі, де мир і тишина, щас-
ливі там люди, блаженна сторона. Їх Бог
благословляє, добро їм посилає і з ними він
живе…
Іван Котляревський,
п’єса «Наталка Полтавка»,
картина 2, ява 6
Майже до кінця ХІХ ст. хірургічну допомогу надавали дітям у лікувальних закладах для дорослих або в соматичних дитячих відділеннях. Дітей оперували рідко. Виконувалися ті оперативні втручання, що вимагали мінімум часу. Значимою фігурою серед медиків цього часу є постать лікаря Полтавської губернської земської лікарні Михайла Петровича Коробкіна. У 1867 р. він закінчив Київський медичний університет Св. Володимира і був залишений на кафедрі хірургії для підготовки професорського звання, бо добре навчався. Але він відмовився від наукової кар’єри й став працювати земським лікарем. 18.07.1879 р. М.П. Коробкін переведений на посаду ординатора Полтавської губернської земської лікарні, і тут у документах значиться, що «успішність та користь його служби в лікарні виявилась незвичайним приливом хірургічних хворих та успішністю проведення багатьох серйозних операцій». У лютому 1883 року М.П. Коробкіним у Полтаві, уперше в Росії, була проведена операція на легенях. Пацієнтом М.П. Коробкіна була 11-річна дівчинка, єдина донька полтавського тютюнового фабриканта Данила Оксюзова, Марина. Він був запрошений до хворої дівчинки, яку лікував Максим Петрович Цвєтков, за рекомендацією лікаря Устимовича. Спочатку була застуда, потім кашель, нежить. Лікування затягнулось на півтора місяці. Сучасник описує цю подію так: «…Оксюзов закрыл дверь на ключ и, взяв на руки дочь, сел так, как показал ему Коробкин, прижал левой рукой головку дочери к своей небритой щеке, а правой держал ее за руку, положив худенькую с синими ноготками ручку к себе на шею. Доктор Коробкин обмыл левую половину груди карболовой водой и быстрым движением проколол грудную клетку между ребрами. Из отверстия через вставленную металлическую трубочку потек гной… Хирург откачал одну большую стеклянную банку, потом другую… У девочки на виске стала биться жилка, медленно розоветь пальчики. Коробкин знал, что добился улучшения, убрав из левой половины грудной клетки более двух фунтов гноя, который не только поджимал легкое, но и настолько смещал сердце в правую сторону, что перегибались крупные сосуды и резко нарушалось кровообращение, а это одно в конечном счете могло привести к смерти. Но улучшение, которое наступило, не было еще выздоровлением. Когда откачивание подходило к концу, он увидел, как вместе с жидкостью стали появляться пузырьки воздуха. По всей видимости, первичным был не плеврит, а гнойник легкого, который разрушил бронх. На восьмой день после прокола состояние ухудшилось — была проведена торакотомия и удаление гноя с плевральной полости (Коробкин хорошо знал русскую медицинскую литературу, но не встречал в ней описаний подобных хирургических вмешательств, да и за границей легкое оперировали крайне редко). Полного выздоровления не было, хотя жизни уже не угрожала острая смертельная опасность. Тогда доктор в третий раз положил девочку на операционный стол. Он вновь вскрыл ей рану, стянутую швами, вытащил трубочку и, когда раздвинул края гнойника в легком, увидел, что там совершенно свободно лежит отмерший кусок легочной ткани вместе с мелкими бронхами. Он убрал его, вновь зашил рану и опять вставил серебряную трубочку». Так детально ми описали першу операцію на легенях у Росії тому, що вона була проведена в 11-річної дівчинки, і це приклад надання хірургічної допомоги дітям у Полтавській губернії кінця ХІХ століття.
/153.jpg)
В Україні дитячі хірургічні відділення з’явилися на початку ХХ ст., вперше — у Харкові. У м. Полтаві було організоване й почало функціонувати 7 березня 1960 року дитяче хірургічне відділення на базі дитячої міської лікарні. З цього часу й до 1967 року це було єдине спеціалізоване хірургічне відділення, де надавалась допомога дітям з хірургічною патологією, захворюваннями лор-органів та очей. Першим завідувачем був П.М. Працюк.
/154.jpg)
В організації відділення активну участь взяли отоларинголог Н.Ф. Борзова, офтальмолог Ф.С. Мончик. Перша операція у відділенні виконана отоларингологом Н.Ф. Борзовою 07.03.1960 р. з приводу хронічного тонзиліту. 10.03.1960 р. П.М. Працюк виконав апендектомію. 25.04.1960 р. офтальмолог Ф.С. Мончик виконав першу операцію на очах із приводу птозу повік. Через 3 місяці завідуючим дитячим хірургічним відділенням був призначений Ф.С. Попович. У кінці 1960 р. завідувачем відділення призначений Л.О. Таршис. Діапазон хірургічних втручань значно розширився, уперше були виконані операції з приводу вродженого пілоростенозу, крипторхізму. Уже перші операції позбавляли каліцтва маленьких пацієнтів і сприймалися як диво батьками. У травні 1964 р. відділення очолив дитячий хірург А.Г. Баглаєнко, який закінчив педіатричний факультет Харківського медичного інституту й добре знав анатомо-фізіологічні особливості дитини. Він з ентузіазмом пропагував досягнення й особливості хірургії дитячого віку серед педіатрів та хірургів загального профілю. З вересня 1964 р. дитячим хірургічним відділенням завідує В.С. Долгополов, який закінчив клінічну ординатуру із загальної хірургії й пройшов спеціалізацію з хірургії дитячого віку. У 1967 р. в обласній лікарні для дорослих паралельно відкрито обласне дитяче хірургічне відділення на 40 ліжок, яке очолила хірург вищої категорії, заслужений лікар УССР О.П. Лінська. В 1973 р. два дитячих хірургічних відділення м. Полтави були об’єднані в одне — на 70 ліжок. О.П. Лінська пішла на заслужений відпочинок, а об’єднане відділення очолив В.С. Долгополов. Обсяг роботи відділення поступово розширювався, у 1960 р. у відділенні було 15,5 штатної одиниці, а в 1967 р. — 26,0. У 1960 р. ургентна допомога дітям надавалася лише 2 рази на тиждень і було виконано 132 операції, а в 1967 р. виконано 356 операцій.
/155.jpg)
Ургентна хірургічна допомога дітям міста Полтави надавалася щоденно з 8:00 до 14:00. У 1960 р. у дитячому хірургічному стаціонарі проліковано 568 дітей, у 1966 р. — 949. Робота хірургічного ліжка в 1960 р. — 268 днів, у 1966 р. — 358 днів. Знижувались терміни перебування хворого на ліжку. У 1960 р. діти з паховими грижами в середньому перебували на ліжку 14 днів, у 1968 р. — 9,8 дня. Зростала хірургічна активність: у 1960 р. — 50,4 %, у 1966 р. — 68,3 %. Підвищувалась кваліфікація хірургів. І.П. Мельник, Л.Л. Ситниченко пройшли спеціалізацію з дитячої хірургії, В.Б. Борвін — з урології, Л.М. Ситниченко підвищувала свій фаховий рівень з травматології та ортопедії дитячого віку. Розширювався діапазон хірургічних втручань. У 1967 р. був освоєний весь обсяг хірургічних втручань на шлунково-кишковому тракті (гастростомія, резекція товстої та тонкої кишки, операції при вроджених вадах розвитку, виконувались оперативні втручання на органах сечостатевої системи, ортопедичні операції).
/155_2.jpg)
У 1964 р. уперше в Полтавській області виконана консервативна дезінвагінація, у 1971 р. — операція за Дюамелем із приводу хвороби Гіршпрунга, у 1972 р. — перше хірургічне втручання при гіпоспадії. У 1973 р. з успіхом виконана операція в новонародженої дитини з вродженою атрезією стравоходу (хірург В.В. Волченко). На сьогодні це доросла жінка, мати двох здорових дітей. Виконання великих за обсягом хірургічних втручань стало можливим тільки після широкого впровадження загального знеболювання: якщо в 1960 р. тільки окремі операції виконувались під загальним знеболюванням, то в 1966 р. під ефірно-кисневим наркозом виконано 57,2 % операцій. На сьогодні майже 100 % хірургічних втручань виконуються під наркозом. З 1989 року в поліклінічному відділенні ДМКЛ м. Полтави запроваджений метод надання хірургічної допомоги дітям міста Полтави за принципом «стаціонар одного дня» (хірург вищої категорії В.Г. Фомін).
/156.jpg)
Сьогодні хірургічне відділення ДМКЛ м. Полтави на 50 ліжок надає висококваліфіковану медичну допомогу дітям Полтавської області. Із них урологічних ліжок — 9; опікових — 5; щелепно-лицевих — 6; нейрохірургічних — 5; для новонароджених — 5; гнійно-септичних — 10; загальнохірургічних — 10. З грудня 2000 року завідуючим хірургічним відділенням ДМКЛ м. Полтави, обласним дитячим хірургом ГУОЗ Полтавської обласної держадміністрації працює Микола Іванович Гриценко. За 40 років роботи він став фахівцем високої кваліфікації, запровадив у відділенні ряд нових методів діагностики й лікування. Автор 116 наукових праць, понад 30 винаходів і 35 раціоналізаторських пропозицій. Абсолютний переможець відкритого конкурсу Полтавського регіону «Винахідництво-2006» у номінації «Кращий винахід року», переможець конкурсу «Винахідництво-2008» у номінації «Кращий винахід у галузі медицини та фармакології», лауреат обласної премії імені М.В. Скліфосовського. Указом президента в вересні 2012 р. М.І. Гриценку присвоєне почесне звання «Заслужений лікар України».
На сьогодні на Полтавщині працюють 2 хірургічних відділення, що мають 75 ліжок (50 у м. Полтаві і 25 у м. Кременчуці). У Полтавській області працюють 28 дитячих хірургів. За кваліфікаційними категоріями: вища — 12; перша — 13; друга — 2; сертифікат — 1 (через недостатній стаж роботи). З 1971 р. у Полтавському медичному стоматологічному інституті (з 1994 року — Українській медичній стоматологічній академії) був відкритий лікувальний (нині медичний) факультет. А з 1 вересня 1975 р. на п’ятому курсі цього факультету почалося викладання дитячої хірургії. На базі відділення працює кафедра дитячої хірургії з травматологією та ортопедією (завідувач — д.м.н., доц. І.В. Ксьонз) та кафедра дитячої хірургії з щелепно-лицевої хірургії дитячого віку (завідувач — д.м.н., проф. П.І. Ткаченко). Першим завідувачем курсу дитячої хірургії був доктор медичних наук, доцент В.У. Фетисов, який працював до лютого 1976 р. З лютого по серпень 1976 р. завідував курсом к.мед.н., асистент Г.І. Діхтенко, а після нього до 1990 р. — к.мед.н., доцент С.М. Аніщенко. Із 1976 р. на курсі почав працювати дитячий хірург І.П. Мельник, з 1978 р. він став асистентом і в 1980 р. закінчив аспірантуру при Полтавському медичному стоматологічному інституті.
/156_2.jpg)
На базі клініки дитячої хірургії він підготував і в 1982 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Проточная санация очагов гнойной инфекции в комплексном лечении хронического остеомиелита у детей». У цей же період на курсі починає налагоджуватися навчально-методична й наукова робота, складені методичні розробки для студентів і викладачів, виготовлені допоміжні засоби навчання (таблиці, слайди, рентгенограми, навчальні фільми).
У клініці дитячої хірургії розширюється діапазон оперативних втручань на жовчних шляхах, при вродженій атрезії стравоходу, вадах розвитку сечовивідної й статевої системи, упроваджена перидуральна анестезія. З 1982 по 1985 р. на курсі працювала асистентом к.мед.н. Л.В. Гаричева, яка також підготувала кандидатську дисертацію на базі клініки дитячої хірургії з лікування гематогенного остеомієліту в дітей.
З 1991 р. посаду завідувача курсу займає к.мед.н. доцент В.Ф. Шиш. У цьому ж році почали проводити практичні заняття із студентами (почасово) лікарі-хірурги ДМКЛ М.І. Гриценко, О.В. Овчар, Ю.М. Нор, А.В. Шаткун. З 1994 р. асистентом курсу працює к.мед.н. Г.Г. Шиш, з 2003 р. — Є.М. Гриценко, а з 2010 р. — О.М. Волошин та Д.В. Хмілевський.
З 15 листопада 2004 року завідує курсом кандидат медичних наук, доцент Ігор Володимирович Ксьонз. Він лауреат першої премії обласної ради ім. М.В. Скліфосовського. Неодноразово нагороджений Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України «За вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм».
23–24 березня 2006 року проведена Всеукраїнська хірургічна науково-практична та навчально-методична конференція з міжнародною участю «ІІ Скліфосовські читання», присвячена 170-річчю з дня народження М.В. Скліфосовського. У рамках конференції в Полтаві проведене засідання секції дитячих хірургів, присвячене актуальним проблемам лікування патології селезінки в дітей, та пройшов пленум Асоціації дитячих хірургів України, що затвердив новий статут асоціації.
7 червня 2014 року наказом ректора ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» створена кафедра дитячої хірургії з травматологією та ортопедією. Очолив кафедру І.В. Ксьонз, який в жовтні 2014 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за темою «Хірургічне лікування захворювань та ушкоджень селезінки в дітей».
Співробітники кафедри постійно беруть участь у роботі з’їздів, конференцій, симпозіумів. За останні 5 років співробітниками кафедри опубліковано понад 100 робіт з різних питань дитячої хірургії, отримано 20 деклараційних патентів України на винаходи та корисні моделі. Високий професіоналізм проявили в лікуванні дітей лікарі-ендоскопісти О.В. Воронянський, Д.Д. Бєлоус, нейрохірург С.С. Аніщенко, щелепно-лицевий хірург В.В. Микитенко.
/158.jpg)
Паралельно розвивалась дитяча хірургія Кременчуччини. У 1967 р. в м. Кременчук відкрито дитяче хірургічне відділення на 40 ліжок. Завідувачем відділення призначено дитячого хірурга вищої категорії О.Г. Баглаєнко. Відданий своїй справі, маючий великий запас медичних знань взагалі та хірургічних зокрема, О.Г. Баглаєнко протягом багатьох років рухав зі своїми колегами локомотив дитячої хірургії на Кременчуччині. Завдяки цьому дитяча хірургія Кременчука заслужила визнання та повагу серед широкого кола хірургів України та ближнього зарубіжжя. Згодом відділення було розширене до 60 ліжок.
Олександр Григорович Баглаєнко — активний учасник Наукового хірургічного товариства м. Кременчука. У 1963 р. він секретар хірургічного товариства, а з 1982 по 2005 рік — його голова. За його ініціативи делегації хірургів Кременчука були учасниками багатьох хірургічних конференцій та з’їздів УРСР та СРСР. Колектив дитячих хірургів під керівництвом О.Г. Баглаєнка постійно знаходився на передових позиціях з упровадження нових методик лікування, винахідництва та наукової роботи. На цей період припадає безліч регіональних семінарів, конференцій, які проводились на базі хірургічного відділення дитячої міської лікарні м. Кременчука за участю кафедри дитячої хірургії Харківського медичного інституту. З моменту відкриття дитячого хірургічного відділення зростає кількість дитячих хірургів: від одного — О.Г. Баглаєнка (1968–1969 р.), двох — Р.Г. Айхольц (1970), трьох — В.Т. Саховський (1971) — до численного колективу, у якому працювали та працюють Ю.М. Попенко, А.Є. Ломака, О.О. Кушнір, В.Г. Матвієнко, А.О. Бідненко, О.В. Морозова, В.Д. Мухортов, М.М. Медяник, Н.В. Тищенко, О.В. Жайворонок, О.В. Балюк, В.Є. Лускалов, Л.І. Титаренко, С.В. Горбаченко, В.Д. Долот, О.В. Пусан, А.В. Степанов, В.Г. Луцький, В.В. Колесніков, О.А. Чирва, К.Г. Кліпач. Хірургічне відділення Кременчуцької міської дитячої лікарні набуває статусу міжрайонного та надає спеціалізовану хірургічну допомогу дітям м. Кременчука, м. Комсомольська, Кременчуцького, Козельщанського, Глобинського районів.
У 1986 році вперше в Україні запроваджений (Ю.М. Попенко) новий метод надання хірургічної допомоги дітям за принципом «стаціонар одного дня» за досвідом роботи першого в державі («Медицинская газета» від 12 квітня 1985 р.) поліклінічного хірургічного відділення дитячого віку при кафедрі дитячої хірургії 2-го Московського медичного інституту ім. М.І. Пирогова. Постійне впровадження в практику нових методів діагностики та лікування — запорука досягнення високих показників у лікуванні дітей. Для дитячої хірургічної служби області ця сфера діяльності завжди пріоритетна. За час її існування впроваджено понад 70 методів діагностики та лікування. Частина із них на сьогодні має вже історичний інтерес. А такі, як використання спеціальних фігурних дренажів для дренування грудної порожнини при бронхіальній деструкції легенів, внутрішньоорганний електрофорез при запальних захворюваннях, модифіковані методи дренування при остеомієліті тощо, широко використовуються й удосконалюються. Колективу дитячих хірургів належить понад 50 раціоналізаторських пропозицій, є патент на винахід (Ю.М. Попенко, 1993) «Спосіб лікування внутрішньочеревних зрощень» з використанням магнітозалежного інтестинального тубажного зонда. Свої досягнення в запровадженні нових методик дитячі хірурги Полтавщини висвітлюють на конференціях, з’їздах, у спеціалізованих виданнях. На ХVІ з’їзді (Одеса, 1988 р.) О.Г. Баглаєнко і Ю.М. Попенко доповіли про свій досвід упровадження організаційної форми «стаціонар одного дня» («Хірургічний стаціонар одного дня — нова форма надання медичної допомоги дітям»). Результати цих нововведень одержали підтримку й рекомендації для широкого впровадження в резолюціях цього з’їзду. Потяг до знань і самовдосконалення — характерна риса кременчуцьких дитячих хірургів, а тому частина з них закінчують клінічну ординатуру на кафедрах дитячої хірургії Харківського та Київського медичних інститутів: Ю.М. Попенко (1979–1981), О.О. Кушнір (1982–1984 рр.), О.В. Пусан (1982–1984), В.В. Колесніков (2003–2005). Ю.М. Попенко, перший заочний аспірант кафедри дитячої хірургії Харківського медичного інституту (1981–1985 рр.), закінчує навчання написанням та успішним захистом (1987) кандидатської дисертації на тему «Модифицированные методы резекции терминальных отделов толстой кишки при мегаколоне у детей».
У 1987 році дитячому хірургу Ю.М. Попенку — першому лікарю-практику в місті Кременчуці присвоєн науковий ступінь кандидата медичних наук. За ініціативою Ю.М. Попенка та О.Г. Баглаєнка та за активної участї колективу дитячих хірургів у жовтні 1992 року проводиться V науково-практична конференція дитячих хірургів України, присвячена пам’яті професора В.С. Топузова та 25-річчю дитячого хірургічного відділення м. Кременчука. Редакційною колегією в складі професора Д.Ю. Кривчені (голова), професора Ю.П. Кукурузи, доцента В.Б. Давиденка, к.мед.н. Ю.М. Попенка, к.мед.н. О.М. Горбатюк підготовлені до друку та видані тези матеріалів V науково-практичної конференції дитячих хірургів України «Избранные вопросы абдоминальной хирургии у детей», м. Кременчук, 8–9 жовтня 1992 р.
На конференції представники майже всіх регіонів України ділились досвідом лікування абдомінальної патології в дітей. Особлива увага приділялась наданню хірургічної допомоги дітям в умовах міжрайонних відділень та обласних центрів дитячої хірургії.
О.Г. Баглаєнко та Ю.М. Попенко — учасники європейських хірургічних конгресів (Берлін, Барселона, Тенеріфе, Рим, Афіни, Будапешт, Ейлат), у матеріалах яких відображений досвід роботи кременчуцьких дитячих хірургів.
У 2005 році завідуючим хірургічним відділенням Кременчуцької міської дитячої лікарні призначений С.В. Горбаченко.
На жаль, не обійшлось без втрат. Пішли з життя Олександра Петрівна Лінська, заслужений лікар України, яка завідувала дитячим хірургічним відділенням в обласній лікарні для дорослих, Олена Дем’янівна Ковальова, яка теж стояла біля витоків дитячої хірургії. Молодими померли Олександр Миронович Гутман та Всеволод Всеволодович Токар. Немає з нами завідувачів курсов хірургії дитячого віку, талановитих хірургів Сергія Мусійовича Аніщенка та Віталія Федоровича Шиша. Життєвий шлях Олександра Григоровича Баглаєнка обірвався 3 жовтня 2005 року. За поданням адміністрації дитячої лікарні м. Кременчука (головний лікар к.мед.н. Ю.М. Попенко) у 2011 році на головному корпусі Кременчуцької дитячої міської лікарні в знак вшанування пам’яті знаного лікаря, організатора дитячої хірургічної служби була відкрита меморіальна дошка.
На заслуженому відпочинку перебувають доцент, к.мед.н. І.П. Мельник та дитячий хірург В.Б. Борвін, асистент, к.мед.н. Г.Г. Шиш та завідуючий відділенням ДМКЛ м. Полтави Г.Г. Долгополов.
Незважаючи на фінансові негаразди, складність реорганізаційних перспектив, дитячі хірурги Полтавщини з високою відповідальністю прагнуть до виконання своїх професійних обов’язків із надання високоякісної медичної допомоги нашому майбутньому — дітям.
Плине час. Лави дитячих хірургів Полтавщини поповнюють молоді, талановиті, прагнучі знань люди, які усвідомлюють, що найкращий спосіб зробити дітей хорошими — це зробити їх щасливими, а щасливі діти — це здорові діти! Хірурги Полтавщини знають: ставлення до дітей — міра духовної гідності людини.
/157.jpg)
/158_2.jpg)