Мобильная версия

UkrainePediatricGlobal

Журнал «Здоровье ребенка» 1 (69) 2016

Биопсихосоциальная модель формирования гастродуоденальной патологии у детей

Авторы: Лычковская Е.Л. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

З позицій біопсихосоціальної моделі медицини формування захворювань гастродуоденальної зони відбувається у результаті взаємодії біологічних, психоемоційних і психосоціальних факторів, внесок яких у виникнення окремих нозологічних форм гастродуоденальної патології у дітей досліджений недостатньо. Метою цього дослідження було вивчення внеску біологічних, психоемоційних і психосоціальних факторів у формування різних нозологіних форм гастродуоденальної патології у дітей та взаємозв’язків між ними. Матеріали та методи. Обстежені 83 дитини віком 6–11 років із патологією гастродуоденальної зони. Групу контролю становили 45 дітей, у яких не виявлено жодної соматичної патології. Для аналізу значимості окремих факторів у виникненні патології гастродуоденальної зони у дітей використано методи множинної кореляції та факторного аналізу. Результати. Отримані результати продемонстрували домінування ролі психоемоційних і психосоціальних факторів у формуванні функціональних розладів шлунка та дванадцятипалої кишки й гастриту/гастродуоденіту, тоді як при деструктивних формах гастродуоденальної патології переважав внесок біологічних факторів. Встановлено гетерогенність функціональної диспепсії як нозологічної форми: вагомими виявилися як фактори ризику формування деструкції слизової оболонки, так і психоемоційні фактори, притаманні власне функціональним розладам. Це пояснює різний перебіг функціональної диспепсії — в одних випадках непрогредієнтний, коли розлад залишається функціональним протягом десятиліть, в інших — це перша стадія континууму «функціональна диспепсія — гастрит/гастродуоденіт — виразкова хвороба». Висновки. Формування хвороб гастродуоденальної зони, їх перебіг, прогноз визначає комбінація факторів ризику. Визначення їх ролі в кожному окремому випадку дасть можливість індивідуалізувати лікувальну та профілактичну тактику і підвищити їх ефективність, можливо, зменшивши економічні затрати.

С позиций биопсихосоциальной модели медицины формирование заболеваний гастродуоденальной зоны происходит в результате взаимодействия биологических, психоэмоциональных и психосоциальных факторов, роль которых в возникновении отдельных нозологических форм гастродуоденальной патологии у детей исследована недостаточно. Целью данного исследования было изучение роли биологических, психоэмоциональных и психосоциальных факторов в формировании различных нозологических форм гастродуоденальной патологии у детей и взаимосвязей между ними. Материалы и методы. Обследованы 83 ребенка в возрасте 6–11 лет с патологией гастродуоденальной зоны. Группу контроля составили 45 детей, у которых не обнаружено соматической патологии. Для анализа значимости отдельных факторов в возникновении патологии гастродуоденальной зоны у детей использованы методы множественной корреляции и факторного анализа. Результаты. Полученные результаты показали доминирование роли психоэмоциональных и психосоциальных факторов в формировании функциональных расстройств желудка и двенадцатиперстной кишки и гастрита/гастродуоденита, тогда как при деструктивных формах гастродуоденальной патологии преобладали биологические факторы. Установлена гетерогенность функциональной диспепсии как нозологической формы: весомыми оказались как факторы риска формирования деструкции слизистой оболочки, так и психоэмоциональные факторы, присущие функциональным расстройствам. Это объясняет различное течение функциональной диспепсии — в одних случаях непрогредиентное, когда расстройство остается функциональным на протяжении десятилетий, в других — это первая стадия континуума «функциональная диспепсия — гастрит/гастродуоденит — язвенная болезнь». Выводы. Формирование болезней гастродуоденальной зоны, их течение, прогноз определяет комбинация факторов риска. Определение их роли в каждом отдельном случае позволит индивидуализировать лечебную и профилактическую тактику и повысить их эффективность, возможно, уменьшив экономические затраты.

From the standpoint of the biopsychosocial model of medicine, the formation of gastroduodenal diseases occurs as a result of interaction of biological, psychoemotional and psychosocial factors. Contribution of each of them to the development of certain nosological entities of gastroduodenal pathology in children is not studied enough. Current study was aimed to investigate the contribution of biological, psychoemotional and psychosocial factors to the formation of various nosological entities of gastroduodenal pathology in children and correlation between them. Materials and methods. The study involved 83 children aged 6 to 11 years with gastroduodenal diseases. The control group consisted of 45 children who showed no somatic pathology. To analyze the value of certain factors in the development of gastroduodenal pathology in children, methods of multiple correlation and factor analysis were used. Results. The findings showed dominance of the role of psychoemotional and psychosocial factors in the formation of functional disorders of the stomach and duodenum and gastritis/gastroduodenitis, while in destructive forms of gastroduodenal pathology, contribution of biological factors was predominant. Heterogeneity of functional dyspepsia as nosologic entity was revealed — both risk factors for mucosal destruction and psychoemotional factors, which are typical for functional disorders, were of great value. This explains the different course of functional dyspepsia — in some cases it is non-progressive, when the disorder remains functional for decades, and in others — this is the first stage of the continuum «functional dyspepsia — gastritis/gastroduodenitis — ulcer». Conclusion. Formation of gastroduodenal diseases, their course, prognosis are determined by the combination of risk factors. Defining their role in each case will enable to individualize the treatment and prevention approaches and to increase their efficiency, perhaps by reducing the economic costs.

Ключевые слова

гастродуоденальна патологія у дітей, біопсихосоціальна модель медицини.

гастродуоденальная патология у детей, биопсихосоциальная модель медицины.

gastroduodenal pathology in children, biopsychosocial model of medicine.

Статтю опубліковано на с. 82-87

В основі сучасних досліджень мультифакторних захворювань лежить біопсихосоціальна (БПС) модель медицини. Основна концепція нової, біопсихосоціальної моделі медицини полягає у тому, що виникнення хвороби відбувається внаслідок взаємодії тіла, психіки й оточення [9]. БПС-модель на відміну від етіопатогенетичної замість єдиної причини виникнення хвороби впроваджує поняття факторів ризику, а лінійний ланцюг причинно-наслідкових зв’язків патогенезу заміняє нелінійною системою складних взаємозв’язків різноманітних факторів, структур, процесів. Усі фактори ризику прийнято умовно ділити на біологічні, психоемоційні та психосоціальні. До біологічних (тілесних) факторів зараховують генетичну схильність, патогенну дію мікроорганізмів, реактивність макроорганізму, попередньо перенесені захворювання, оперативні втручання та інші. До психічних — емоційні розлади (депресія, тривога), негативне мислення, порушення самоконтролю, зниження самооцінки і, як наслідок, порушення поведінки. До середовищних (соціальних) факторів належать: ситуація в сім’ї, соціально-економічний статус, культуральні та релігійні особливості, рівень освіти, якість соціальних контактів тощо.

БПС-модель лежить в основі сучасних досліджень патології гастродуоденальної зони (ГДЗ) [14]. Серед факторів ризику виникнення хвороб ГДЗ називають Нр-інфікованість, стреси, куріння, зловживання алкоголем, кавою, нераціональне харчування, низький соціальний статус і рівень освіти, вживання нестероїдних протизапальних засобів та інші [12, 13]. Ведеться пошук і в інших напрямках — вивчення особливостей особистості, психоемоційного стану, психологічних травм у дитячому віці [2, 7], коморбідності хвороб ГДЗ з іншою психосоматичною патологією [6, 15]. Фактори ризику виникнення захворювань ГДЗ у дітей: спадкова схильність, стреси, Нр-інфекція, порушення режиму харчування, медикаментозні, токсичні впливи [1, 10]. Однак внесок факторів різної природи у формування окремих нозологічних форм патології ГДЗ досліджений недостатньо.

БПС-модель знайшла своє застосування не лише як теоретична парадигма, але й як модель надання медичної допомоги, повернувши медицину від механістичного сприйняття пацієнта назад, до принципу Гіппократа, що потрібно лікувати не хворобу, а хворого [16]. Тому вивчення ролі окремих факторів у формуванні захворювань ГДЗ, їх взаємного впливу, важливе не лише для розуміння природи даної патології, але й для розробки нових принципів класифікації й оптимальних схем надання медичної допомоги та профілактики.

Метою цього дослідження було вивчення внеску та взаємозв’язків біологічних, психоемоційних і психосоціальних факторів ризику у формування різних нозологічних форм патології ГДЗ у дітей.

Матеріали та методи

Нами обстежені 83 дитини віком 6–11 років із патологією ГДЗ, які лікувалися у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні «ОХМАТДИТ» у відділі старшого дитинства. Функціональну диспепсію (ФД) діагностовано у 21 (25,3 %) дитини, гастрит/гастродуоденіт — у 43 (51,8 %) дітей, деструктивні форми патології ГДЗ — у 19 (22,9 %) дітей. Групу контролю становили 45 дітей, у яких не виявлено жодної соматичної патології (пацієнти травматологічного відділу). Від усіх пацієнтів та їхніх батьків отримано інформовану згоду на участь у дослідженні. Обстеження дітей з патологією ГДЗ та верифікацію діагнозу проводили згідно з протоколами МОЗ України. Стан вегетативної нервової системи (ВНС) вивчали за таблицями Вейна, кардіоінтервалографією, кліноортостатичною пробою. У дітей обох груп проводили генеалогічні дослідження, визначення розподілу алелей гена HLA DQA1 на основі полімеразної ланцюгової реакції за допомогою набору реагентів GenPak® HLA DQA1 PCR test (ООО «Лаборатория Изоген», РФ). Вивчення психоемоційних факторів формування патології ГДЗ у дітей включало дослідження самооцінки за Дембо — Рубінштейн, рівня явної тривожності за тестом Children’s Manifest Anxiety Scale (CMAS), вираженість астенічного синдрому оцінювали за бальною шкалою. Особливості мікросоціальних (сімейних) факторів формування патології ГДЗ у дітей вивчали за генеалогічним методом Family study (FS), що дозволив встановити особливості констеляції батьківської пари, стиль виховання, а також ретроспективно оцінити стиль сформованої прихильності обстежених дітей. Результати описово-феноменологічного обстеження батьків за FS порівнювали з психологічно-експериментальним дослідженням особистісного профілю матері та батька за методикою Minnesota Multiphasic Personality Inventory (MMPI). Схильність до соматизації та ступінь її вираженості здійснювали за методикою Screening für somatoforme Störungen-2 Jahre (SOMS-2J) [5].

Обробку отриманих результатів проводили з використанням програмного забезпечення Statisticа 6.0. Для аналізу значимості окремих факторів у виникненні патології ГДЗ у дітей використано методи множинної кореляції та факторного аналізу, що дає можливість виявити зв’язки одночасно між кількома різними ознаками. Аналіз проводили за окремими нозологічними формами патології ГДЗ. Для аналізу відібрано фактори, що найбільш тісно корелювали з формуванням патології ГДЗ, а саме:

— біологічні (Нр, генетичні фактори, зокрема розподіл алелей гена HLA DQA1, розлади вегетативної регуляції та моторної функції верхніх відділів травного каналу);

— психоемоційні (високий рівень тривожності та виражений астенічний синдром, схильність до соматизації);

— психосоціальні, зокрема розлади регуляції немовлят, ненадійна або амбівалентна прив’язаність, типова констеляція батьківської пари (домінуюча позиція матері, пасивна, уникаюча позиція батька, затяжні конфлікти, низький рівень підтримки, емоційного тепла, єдності в сім’ї).

Результати

При деструктивних формах гастродуоденальної патології (рис. 1) 6 факторів пояснюють сумарно 81,7 % варіативності.

Фактор 1 виявив позитивну кореляцію з біологічними факторами, зокрема найбільш значиму — з інфікуванням Нр. Цей фактор пояснює 20,3 % загальної дисперсії. Фактор 2 пов’язаний з розладами ВНС, зокрема вираженою симпатикотонією, значними морфологічними змінами, що може трактуватися як зниження протекторних властивостей слизової оболонки (СО). Значимість другого фактора становить 17,5 %. Фактор 3 (14,0 %) позначено як генетичний предиспонуючий, оскільки він пов’язаний з носійством алелі HLA DQA1*0301, обтяженим спадковим анамнезом щодо патології ГДЗ з боку обох батьків. Носійство алелі DQA1*0301 є предиспонуючим фактором розвитку деструктивних форм патології ГДЗ у дітей [4]. Фактор 4 (11,4 %) виявив позитивну кореляцію з порушеннями неспецифічних адаптаційних реакцій та носійством алелі HLA DQA1*0101, що може вказувати на зв’язок даної алелі з формуванням неадекватної запальної відповіді на інвазію Нр. Фактор 5 (11,0 %) об’єднав мікросоціальні фактори, зокрема обтяжений сімейний анамнез щодо психосоматичної патології, схильність до соматизації. Фактор 6 (7,5 %) пов’язаний із психоемоційними розладами, а саме високим ступенем тривожності та астенічним синдромом.

При гастриті/гастродуоденіті 8 факторів становлять 73,8 % варіативності (рис. 2).

Фактор 1 (17,0 %) пов’язаний з психосоматичними розладами раннього дитинства, зокрема з виявленими анамнестично ненадійною/амбівалентною прихильністю, психосоматичними розладами немовлят. Фактор 2 (12,2 %) об’єднує мікросоціальні фактори, з яких найбільш тісний зв’язок виявляє типова констеляція батьківської пари. Фактор 3 (9,7 %) виявив негативну кореляцію з інфікуванням Нр та позитивну — з носійством алелі гена HLA DQA1*0102, що, за попередніми нашими дослідженнями, виявив протекторну дію щодо інфікування Нр [4]. Фактор 4 (8,9 %) нагадував фактор 2 при деструктивній патології та був пов’язаний з вираженими вегетативними розладами, зокрема симпатикотонією. Фактор 5 (7,9 %) — Нр-інфікування, поєднане з генетичним фактором, пов’язаним зі схильністю до неадекватної запальної відповіді — носійством HLA DQA1*0101. Фактор 6 (6,4 %) корелював з психоемоційними розладами — тривожністю, заниженою самооцінкою. Фактор 7 (6,0 %) пов’язаний зі схильністю до соматизації. Фактор 8 (5,7 %) — протекторний генетичний, оскільки він корелював з носійством HLA DQA1*0201. Протекторна дія цього фактора полягає у запобіганні прогредієнтному перебігу захворювання з формуванням органічних форм [4].

При ФД 88,0 % варіативності пояснюють 8 факторів (рис. 3).

Фактор 1 пов’язаний зі схильністю до соматизації і негативно корелює з біологічними факторами формування патології ГДЗ (17,3 %). Фактор 2 (14,5 %) поєднує психоемоційні розлади, зокрема високий рівень тривожності, виражений астенічний синдром. Фактор 3 (13,9 %) віднесено до психосоціальних, він корелює з формуванням ненадійної прихильності та особистісними особливостями батьківської пари. Фактор 4 (11,4 %) об’єднав психоемоційні розлади (підвищену тривожність і занижену самооцінку), із синдромом вегетативної дисфункції. Фактор 5 (9,7 %) означено як протекторний генетичний, оскільки він корелював із носійством алелі HLA DQA1*0201 та негативно пов’язаний з обтяженим спадковим анамнезом. Фактор 6 (8,3 %) корелює з інфікованістю Нр; фактор 7 (7,0 %) можна теж віднести до біологічних — він пов’язаний з носійством предиспонуючої алелі HLA DQA1*0301 та обтяженим спадковим анамнезом. Фактор 8 (5,9 %) поєднує фактори, що формуються у ранньому дитинстві, — ненадійна прихильність і психосоматичні розлади немовлят.

Обговорення

За отриманими даними, формування деструктивних форм патології ГДЗ пов’язано переважно з біологічними факторами (рис. 4). Найбільш вагомим виявився вплив Нр і вегетативних розладів. Хоча домінуючим варіантом синдрому вегетативної дисфункції при патології ГДЗ вважається парасимпатикотонія [3], фактором ризику деструкції СО виявилося переважання тонусу симпатичної ВНС. За даними J.D. Furness [11], симпатикотонічні нерви містять поодинокі волокна парасимпатичної нервової системи, а тому їх подразнення може призвести як до адренергічного, так і холінергічного ефекту. Тому симпатикотонія не виключає підвищеної кислотоутворюючої функції СО шлунка. Відомо, що гальмуючий вплив симпатичної нервової системи на секреторну функцію пов’язаний лише з гістаміновими механізмами регуляції. Однак існує і стимулюючий вплив катехоламінів на кислотоутворюючу функцію, що реалізується через G-клітини. Під впливом адреналіну активується синтез гастрину. Гастрин стимулює проліферацію клітин СО, в тому числі кислотоутворюючих. Це спричинює стійкий ефект активації кислотопродукції, а в поєднанні з порушенням трофіки через вазоконстрикцію призводить до зниження протекторних властивостей СО та її альтерації.

При гастриті/гастродуоденіті майже однаковим виявився вклад біологічних та психосоціальних факторів, дещо меншим — психоемоційних (рис. 3, 4). Якщо при деструктивних формах патології ГДЗ значимим був лише предиспонуючий генетичний фактор — носійство алелі HLA DQA1*0301, то при гастриті/гастродуоденіті більш вагомим фактором було носійство протекторних щодо деструкції СО алелей — DQA1*0102 і DQA1*0201. Спільним фактором схильності до формування гастриту/гастродуоденіту та деструктивних форм патології ГДЗ у дітей було інфікування Нр у поєднанні з носійством HLA DQA1*0101, який пов’язують з формуванням неадекватної запальної відповіді [4].

Психоемоційні фактори домінували як фактори ризику формування ФД. Зокрема, соматизація (схильність переживати психоемоційний дистрес на соматичному рівні), тривожність та астенія виявилися найбільш вагомими факторами ризику. Однак фігурують тут і фактори, притаманні формуванню деструктивних форм патології ГДЗ, зокрема носійство HLA DQA1*0301, інфікування Нр. Такий стан речей можна пояснити неоднорідністю ФД як нозологічної форми. Відомо, що приблизно у 30 % пацієнтів, яким первинно встановлено діагноз ФД за Римськими критеріями ІІІ, спостерігається прогредієнтний перебіг захворювання з формуванням деструктивних форм патології ГДЗ, тоді як в інших розлад залишається функціональним протягом десятиліть [17]. Перебіг, прогноз захворювання визначає комбінація факторів ризику, тому врахування їх внеску у формування хвороби у кожному окремому випадку дасть можливість індивідуалізувати лікувальну та профілактичну тактику й підвищити їх ефективність, можливо, зменшивши економічні затрати. Гетерогенність ФД із різним перебігом і різним прогнозом дає підстави для перегляду класифікації даного розладу. Зокрема, Van L. Oudenhove et al. [8] пропонують при черговому перегляді Римських критеріїв ІІІ прийняти багатоосьову класифікацію функціональних гастроінтестинальних розладів, що ґрунтується на БПС-моделі, з урахуванням психоемоційних, поведінкових розладів, соціального функціонування пацієнтів.

Висновки

Отримані результати факторного аналізу продемонстрували домінування ролі психоемоційних і психосоціальних факторів у формуванні функціональних розладів шлунка та дванадцятипалої кишки й гастриту/гастродуоденіту, тоді як при деструктивних формах патології ГДЗ переважав внесок біологічних факторів. Встановлено гетерогенність ФД як нозологічної форми — вагомими виявилися як фактори ризику формування деструкції СО, так і психоемоційні фактори, притаманні власне функціональним розладам. Це пояснює різний перебіг ФД — в одних випадках непрогредієнтний, коли розлад залишається функціональним із більш чи менш частими загостреннями впродовж десятиліття, іноді протягом усього життя, в інших — це перша стадія континууму «ФД — гастрит/гастродуоденіт — виразкова хвороба».

Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Список литературы

1. Абатуров О.Є. Фактори ризику розвитку хронічних CagA-позитивних HP-асоційованих гастритів у дітей / О.Є. Абатуров, Н.Ю. Завгородня // Перинатология и педиатрия. — 2012. — № 1. — С. 123-125.

2. Исаев Д.Н. Психосоматические расстройства у детей / Д.Н. Исаев — СПб.: Питер, 2000. — 508 с.

3. Николаева О.В. Состояние вегетативного гомеостаза у детей при нарушении моторной функции органов гастродуоденальной зоны / О.В. Николаева, М.Н. Ермолаев // Здоровье ребенка. — 2009. — № 5. — С. 12-15.

4. Роль генетичних факторів у розвитку схильності до гастродуоденальної патології у дітей / О.З. Гнатейко, О.Л. Личковська, І.Ю. Кулачковська, О.І. Терпиляк // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2011. — № 6. — С. 10-15.

5. Роль соматизації у формуванні гастродуоденальної патології у дітей / О.З. Гнатейко, О.Л. Личковська, О.О. Фільц, Ю.О. Фільц // Здоровье ребенка. — 2012. — № 7. — С. 23-27.

6. Смулевич А.Б. Депрессии в общей медицине : руководство для врачей / А.Б. Смулевич. — М.: МИА, 2001. — 256 с.

7. Basham K. Transforming the legacies of childhood trauma in couple and family therapy / К. Ваshаm // Soc. Work Health Care. — 2004. — Vol. 39, № 3–4. — P. 263-285. PMID: 15774396.

8. Do we have an alternative for the Rome III gastroduodenal symptom-based subgroups in functional gastroduodenal disorders? A cluster analysis approach / L. Van Oudenhove, L. Holvoet, J. Vandenberghe [et al.] // Neurogastroenterol. Motility. — 2011. — Vol. 23, № 8. — P. 730-738. doi:10.1111/j.1365-2982.2011.01703.x.

9. Engel G.L. From biomedical to biopsychosocial: being scientific in the human domain / G.L. Engel // Psychosomatics. — 1997. — Vol. 38, № 6. — P. 521-528. PMID: 9427848

10. Frequency and risk factors of gastric and duodenal ulcers or erosions in children: a prospective 1-month European multicenter study / N. Каlасh, P. Bontems, S. Koletzko [et al.] // Europ. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2010. — Vol. 22, № 10. — P. 1174-1181. doi:10.1097/MEG.0b013e32833d36de.

11. Furness J.B. Types of neurons in enteric nervous system / J.B. Furness // J. Auton. Nerv. Syst. — 2000. — Vol. 81, № 1. — P. 87-96. PMID:10869706

12. Levenstein S. Helicobacter pylori and ulcers. Against reductionism / Levenstein S. // BMJ. — 2009. — Vol. 339, № 39. — P. 709. doi:10.1136/bmj.b3855.

13. Levenstein S. The very model of a modern ethiology: a biopsychosocial view of peptic ulcer / Levenstein S. // Psychosom. Med. — 2000. — Vol. 62, № 2. — P. 176-185. PMID: 10772394.

14. Mikocka-Walus A. Six studies pointingto the need for a biopsychosocial approach to treating kommon gastrointestinal and hepatologic disorders / Antonina Mikocka-Walus Thesis submitted in fulfillment of the requirements for the Degree of Doctor of Phylosophy. — University of Adelaide, 2008 — 383 p.

15. Neale M.C. Models of comorbidity for multifactorial disorders / Neale M.C., Kendler K.S. // Amer. J. Hum. Genet. — 1995. — Vol. 57, № 4. — P. 935-953. PMID:7573055.

16. Uexküll T.V. Psychosomatic Medicine / Uexküll T.V. — München: Urban Schwarzenberg, 1997. — 1355 S.

17. Аbid S. Discriminant value of Rome III questionnaire in dyspeptic patients / Abid S., Siddiqui S., Jafri W. // Saudi J. Gastroenterol. — 2011. — Vol. 17, № 2. — P. 129-133. doi:10.4103/1319-3767.77244.

1. Abaturov OYe, NY Zavhorodnya. [Risk factors of CagA-positive chronic HP-associated gastritis in children]. Perynatolohyya y pedyatryya. 2012;1(49):123¬–125. Ukrainian

2. Ysaev DN. Psykhosomatіcheskye rasstroystva u detey [Psychosomatic disorders in children]. St. Petersburg: Pyter; 2000. 508 p. Russian

3. Nykolaeva OV. [The condition of vegetative homeostasis in children with motor disorders of gastroduodenal area]. Zdorov'e rebenka. 2009;5(20):12–15. Russian

4. Hnateyko OZ, Lychkovs'ka OL, Kulachkovs'ka IYu, Terpylyak OI. [The role of genetic factors in the predisposition to gastroduodenal pathology in children] Pediatriya, akusherstvo ta hinekolohiya. 2011;6:10–15. Ukrainian

5. Hnateyko OZ, Lychkovs'ka OL, Fil'ts OO, Fil'ts YuO. [Role of somatisation in the formation of gastroduodenal pathology in children] / // Zdorov'e rebenka. 2012;7(42):23–27. Ukrainian

6. Smulevych AB. [Depression in general medicine: a guide for doctors]. – Мoscow: MYA; 2001. 256 p. Russian

7. Basham K. Transforming the legacies of childhood trauma in couple and family therapy Soc. Work Health Care. 2004;39(3–4):263–285. PMID: 15774396.

8. Vаn Оudеnhоvе L, Ноlvоеt L, Vаndеnbеrghе J, Vоs R, Tасk J. Do we have an alternative for the Rome III gastroduodenal symptom-based subgroups in functional gastroduodenal disorders? A cluster analysis approach. Neurogastroenterol. Motility. 2011;23(8):730–738. doi: 10.1111/j.1365-2982.2011.01703.x.

9. Engel GL. From biomedical to biopsychosocial: being scientific in the human domain. Psychosomatics. 1997;38ZZ(6):521–528. PMID: 9427848

10. Каlасh N, Воntеms P, Коlеtzkо S, Моurаd-Вааrs Р, Shсhеrbаkоv Р, Сеlіnskа-Сеdrо D, Іwаnczаk B, Gоttrаnd F, Маrtіnеz-Gоmеz МJ, Реhlіvаnоglu Е, Оdеrdа G, Urruzunо Р, Саsswаll T, Lаmіrеаu Т, Sykоrа J, Rоmа-Gіаnnіkоu Е, Vеrеs G, Wеwеr V, Сhоng S, Сhаrkаluk МL, Мégrаud F, Саdrаnеl S. Frequency and risk factors of gastric and duodenal ulcers or erosions in children: a prospective 1-month European multicenter study. Europ. J. Gastroenterol. Hepatol. 2010;22(10):1174–1181. doi: 10.1097/MEG.0b013e32833d36de.

11. Furness JB. Types of neurons in enteric nervous system. J. Auton. Nerv. Syst. 2000;81(1):87–96. PMID:10869706

12. Levenstein S. Helicobacter pylori and ulcers. Against reductionism. BMJ. 2009;339(39):709. doi: 10.1136/bmj.b3855.

13. Levenstein S. The very model of a modern ethiology: a biopsychosocial view of peptic ulcer. Psychosom. Med. 2000;62(2):176–185. PMID: 10772394.

14. Mikocka-Walus A. Six studies pointingto the need for a biopsychosocial approach to treating kommon gastrointestinal and hepatologic disorders. Thesis submitted in fulfillment of the requirements for the Degree of Doctor of Phylosophy. – University of Adelaide, 2008 – 383 p.

15. Neale MC., Kendler KS. Models of comorbidity for multifactorial disorders. Amer. J. Hum. Genet. 1995;57(4):935–953. PMID:7573055.

16. Uexküll TV. Psychosomatic Medicine. München: Urban Schwarzenberg; 1997. 1355S.

17. Аbid S, Siddiqui S, Jafri W. Discriminant value of Rome III questionnaire in dyspeptic patients. Saudi J. Gastroenterol. 2011;17(2):129–133. doi: 10.4103/1319-3767.77244.