Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «» 4 (36) 2014

Вернуться к номеру

Стан автономної нервової системи В дітей з есенціальною артеріальною гіпертензією

Авторы: Громнацька Н.М. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Мета. Вивчити особливості вегетативного забезпечення у дітей з есенціальною артеріальною гіпертензією.
Матеріал і методи. Під спостереженням знаходились 25 дітей з есенціальною артеріальною гіпертензією (1-ша група) та 21 дитина групи контролю, які не відрізнялись за віковою та статевою ознаками. Вік дітей 1-ї групи становив 15,0 (12,0–16,0) року, групи контролю — 16,0 (10,0–17,0) року. Стан вегетативної нервової системи вивчали за допомогою аналізу варіабельності серцевого ритму у фоновій пробі, яка дозволяла оцінити вихідний вегетативний тонус, та ортостатичній пробі, що дає можливість оцінити вегетативну реактивність. Реєстрацію кардіоінтервалограм проводили на комп’ютерному апаратному комплексі «Полі-Спектр» («Нейрософт»). Артеріальну гіпертензію визначали згідно з 95-м перцентилем розподілу артеріального тиску (The Fourth Report on Diagnosis, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents, США).
Результати. Дітям з есенціальною артеріальною гіпертензією притаманне вірогідне зниження загальної варіабельності серцевого ритму. Часові та спектральні параметри, що характеризують загальну варіабельність серцевого ритму, у фоновій пробі у дітей 1-ї групи були вірогідно нижчими, ніж у дітей групи контролю: так, RRNN — на 25,0 % меншим, SDNN — на 77,2 % меншим, ТР у 2,3 раза меншим. Параметри, що відповідають за парасимпатичну активність, у 1-й групі також були вірогідно нижчими, ніж у групі контролю: RMSSD — у 2,83 раза, NN50 — у 14,9 раза, HF — у 5,31 раза. Активність симпатичної автономної нервової системи у дітей 1-ї групи була відносно вищою, ніж у дітей групи контролю, на що вказує абсолютне зниження парасимпатичної активності та підвищення індексу вегетативного балансу LF/HF у 2,21 раза порівняно з групою контролю (р = 0,029).
Спектральний показник VLF, що вказує на нейрогуморальну регуляцію серцевої діяльності, за даними розподілу потужностей у спектрі кардіоінтервалограм дітей 1-ї групи в 1,65 раза перевищував аналогічний показник групи контролю.
Висновки. 1. Для дітей з есенціальною артеріальною гіпертензією притаманне суттєве зниження варіабельності серцевого ритму за рахунок послаблення тонічних впливів парасимпатичної нервової системи та відносне підвищення активності симпатичних та нейрогуморальних впливів на регуляцію серцево-судинної діяльності.
2. Підвищення ригідності серцевого ритму внаслідок зниження парасимпатичних автономних впливів є ознакою розвитку кардіоваскулярної автономної нейропатії у дітей з артеріальною гіпертензією.

Цель. Изучить особенности вегетативного обеспечения у детей с эссенциальной артериальной гипертензией.
Материал и методы. Под наблюдением находилось 25 детей с эссенциальной артериальной гипертензией (1-я группа) и 21 ребенок группы контроля, не отличавшиеся по возрасту и полу. Возраст детей 1-й группы составлял 15,0 (12,0–16,0) года, группы контроля — 16,0 (10,0–17,0) года. Состояние вегетативной нервной системы изучали посредством анализа вариабельности сердечного ритма в фоновой пробе, позволяющей оценить исходный вегетативный тонус, и ортостатической пробе, дающей возможность оценить вегетативную реактивность. Регистрацию кардиоинтервалограмм проводили на компьютерном аппаратном комплексе «Поли-Спектр» («Нейрософт»). Артериальную гипертензию определяли согласно 95-му перцентилю распределения артериального давления согласно возрасту и полу (The Fourth Report on Diagnosis, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents, США).
Результаты. Для детей с эссенциальной артериальной гипертензией характерно снижение вариабельности сердечного ритма. Временные и спектральные параметры, которые характеризуют общую вариабельность сердечного ритма, в фоновой пробе у детей 1-й группы были достоверно ниже, чем у детей группы контроля: так, RRNN — на 25,0 %, SDNN — на
77,2 %, ТР — в 2,3 раза меньше. Параметры, отвечающие за парасимпатическую активность, в 1-й группе также были достоверно ниже, чем у детей группы контроля: RMSSD — в 2,83 раза, рNN50 — в 14,9 раза, HF — в 5,3 раза. Активность симпатической автономной нервной системы у детей 1-й группы была относительно выше, чем у детей группы контроля, на что указывает снижение парасимпатической активности и повышение индекса вегетативного баланса LF/HF в 2,2 раза по сравнению с группой контроля (р = 0,029). Спектральный показатель VLF, который указывает на нейрогуморальную регуляцию сердечной деятельности, согласно данным распределения мощностей в спектре кардиоинтервалограмм у детей 1-й группы в 1,65 раза превышал аналогичный показатель группы контроля.
Выводы. 1. Для вариабельности сердечного ритма у детей с эссенциальной артериальной гипертензией присуще существенное снижение тонических влияний парасимпатической нервной системы и относительное повышение активности симпатических и нейрогуморальных влияний на регуляцию сердечно-сосудистой деятельности.
2. Повышение ригидности сердечного ритма вследствие снижения парасимпатического автономного влияния является признаком развития кардиальной автономной нейропатии у детей с эссенциальной артериальной гипертензией.

Objective. To study peculiarities of vegetative function in children with essential hypertension.
Material and Methods. We observed 25 children with essential hypertension (1st group) and 21 children of the control group who did not differ by age and sex. Age of children in the 1st group was 15.0 (12.0–16.0) years, control group — 16.0 (10.0–17.0) years. State of the autonomic nervous system was studied by analyzing the heart rate variability in the background, allowing to estimate initial autonomic tone, and postural, making it possible to assess autonomic reactivity, tests. Cardiointervalogram registration was performed on the computer hardware complex Poly-Spectrum Neurosoft. Hypertension was determined according to the 95th percentile of blood pressure distribution according to age and sex (The Fourth Report on Diagnosis, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents, USA).
Results. Children with essential hypertension are characterized by a decrease in heart rate variability. Temporal and spectral parameters, which characterize the overall heart rate variability, in the background test of children in the 1st group were significantly lower than in controls: thus, RRNN — by 25.0 %, SDNN — by 77.2 %, TR — by 2.3 times less. Parameters responsible for parasympathetic
activity in the 1st group were also significantly lower than in the control group: RMSSD — by 2.83 times, rNN50 — by 14.9 times, HF — by 5.3 times. Activity of the sympathetic autonomic nervous system in children in the 1st group was relatively higher than in children of the control group, as indicated by the decrease in parasympathetic activity and increased autonomic balance index LF/HF by 2.2 times compared with the control group (p = 0.029). Spectral index VLF, which indicates the neurohumoral regulation of cardiac activity, according to the data of power distribution in cardiointervalogram spectrum of children in the 1st group was 1.65 times greater than that of the control group.
Conclusions. 1. Heart rate variability in children with essential hypertension is characterized by a significant reduction of tonic effects of the parasympathetic nervous system and the relative increase in the activity of the sympathetic and neurohumoral influences on the regulation of cardiovascular activity.
2. Increased heart rate rigidity due to the reduction of parasympathetic autonomous influence is a sign of cardiac autonomic neuropathy in children with essential hypertension.


Ключевые слова

артеріальна гіпертензія, варіабельність серцевого ритму, кардіоваскулярна автономна ней­ропатія серця, діти.

эссенциальная артериальная гипертензия, вариабельность сердечного ритма, кардиоваскулярная автономная нейропатия, дети.

essential hypertension, heart rate variability, cardiovascular autonomic neuropathy, children.

Статья опубликована на с. 46-50

У механізмах розвитку патологічного процесу при есенціальній артеріальній гіпертензії (АГ) суттєва роль належить нейрогуморальним системам і безпосередньо вегетативній нервовій системі [4, 7], що контролює частоту серцевих скорочень, систолічну та діастолічну функцію, периферичний опір судин.

Доведено, що дорослим хворим з есенціальною АГ притаманне зниження загальної варіабельності серцевого ритму (ВСР) із підвищенням симпатичних впливів, при прогресивному збільшенні показника симпатовагального балансу LF/HF [7], а при АГ у складі метаболічного синдрому (МС) — дисбаланс ланок автономної нервової системи (АНС) — підвищення симпатичної та зниження парасимпатичної її складової [2, 6].

Доведено, що наявність АГ асоціюється зі значним зменшенням ВСР та розвитком кардіоваскулярної автономної нейропатії у дорослих пацієнтів [3, 6].

У динаміці змін ВСР при МС спостерігають наступну послідовність. На початку розвитку АГ при зниженій загальній потужності спектра ТР активність симпатичної АНС переважає, в ортостатичній пробі спостерігається виражена активація симпатичної АНС. У подальшому при прогресуванні АГ збільшуються нейрогуморальні впливи VLF на модуляцію серця, що поступово починають превалювати (до 60 %), загальна потужність спектра зменшується до 400 мс2 і нижче, знижується відповідь на проведення ортостатичної проби [1].

Вважають, що показники ВСР є більш інформативними маркерами ризику серцево–судинних ускладнень, ніж фракція викиду лівого шлуночка [6].

Дані, що отримані при вивченні АГ дорослих, не можуть бути перенесені на дітей через вікові особливості функціонування АНС. Зв’язок АГ з ВСР у дітей мало вивчений. Доведено, що при АГ у дітей знижена ВСР зі зрушенням в бік симпатичного відділу [6, 9]. Американська асоціація серця наголошує на важливості запобігання атеросклеротичним кардіоваскулярним захворюванням у дорослих, починаючи з АГ в дитинстві [11].

Висунуто гіпотезу зниження ВСР як потенційного патофізіологічного механізму, що по’єднує АГ у дитинстві з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями в дорослому віці [8, 9].

Лишаються дискутабельними питання особливостей ВСР в оцінці серцево-судинної функції у дітей з АГ.

Мета — вивчити особливості вегетативного забезпечення у дітей з есенціальною АГ.

Матеріал і методи

Під спостереженням знаходились 25 дітей з есенціальною АГ (1-ша група) та 21 дитина групи контролю, які не відрізнялись за віковою та статевою ознаками. Вік дітей 1-ї групи становив 15,0 (12,0–16,0) року, групи контролю — 16,0 (10,0–17,0) року.

Офісний артеріальний тиск вимірювали тричі на двох верхніх кінцівках аускультативним методом Короткова в сидячому положенні дитини механічним сфігмоманометром із манжеткою, що відповідала окружності плеча дитини, з урахуванням середніх значень. Для діагностики АГ у дітей використовували класифікацію, розроблену на основі 7-ї доповіді Об’єднаного національного комітету з профілактики, визначення, діагностики та лікування підвищеного артеріального тиску (США) (JNC7), подану в 4-й доповіді робочої групи Американської освітньої програми з вивчення артеріального тиску у дітей і підлітків [12]. Артеріальною гіпертензією вважалися показники артеріального тиску, що були вищими за 95-й перцентиль розподілу згідно з віком, зростом та статтю.

Стан вегетативної нервової системи вивчали за допомогою ВСР у фоновій (тривалість 5 хв) та ортостатичній (тривалість 6 хв) пробах. Аналіз показників у спокої дозволяв оцінити вихідний вегетативний тонус, ортостатична проба — вегетативну реактивність.

Кардіоінтервалограми реєструвались на комп’ютерному апаратному комплексі «Полі-Спектр» («Нейро-софт», Росія) у післяобідній час після шкільних занять з 16-ї до 18-ї години.

Оцінку ВСР проводили за стандартними протоколами в режимі часового та спектрального аналізів відповідно до Міжнародних стандартів виміру, фізіологічної інтерпретації та клінічного використання, розроблених робочою групою Європейського кардіологічного товариства та Південноамериканського товариства кардіостимуляції та електрофізіології [5, 10].

Проведено вивчення часових характеристик серцевого ритму з визначенням RRNN (середній RR-інтервал), SDNN (стандартне відхилення всіх RR-інтервалів) — показників загальної сумарної варіабельності серцевого ритму; RMSSD (квадратний корінь середнього значення квадратів різниць довжин послідовних RR-інтервалів) та pNN50 (відсоток сусідніх RR-інтервалів, різниця між якими перевищує 50 мс) — стандартних показників активності парасимпатичної нервової системи. При спектральному аналізі ВСР використовували такі дані: TP — загальна потужність, VLF — потужність спектра дуже низьких частот, LF — потужність спектра низьких частот (симпатична нервова система), HF — потужність спектра ділянки високих частот (парасимпатична нервова система), LF/HF — вегетативний баланс або симпатико-парасимпатичний індекс. Всього визначено 10 параметрів ВСР у спокої та 10 параметрів в ортостатичній пробі.

За даними дитячих популяційних обстежень відносний внесок окремих компонент у спектр ВCР становить: VLF 30 %, LF 31 %, HF 39 % [5, 12]. Збільшення величин параметрів ВСР розцінювали як посилення парасимпатичних впливів, зниження їх — як активацію симпатичних впливів [4, 5].

Отриманий матеріал аналізували за допомогою інтегрованих систем комплексного антропометричного аналізу та обробки даних Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США). При парному міжгруповому порівнянні кількісних показників використовували U-критерій Манна — Уїтні. Результати наведені у вигляді медіани з зазначенням інтерквартального розмаху (25-й та 75-–й перцентиль). З метою з’ясування кореляційних зв’язків визначали критерій r (непараметричний тест Спірмена). Вірогідними вважались показники при р < 0,05.

Результати та обговорення

Виявлено, що дітям з есенціальною АГ притаманне вірогідне зниження загальної ВСР. Часові та спектральні параметри, що характеризують загальну ВСР, у фоновій пробі у дітей 1-ї групи були вірогідно нижчими, ніж у дітей групи контролю: так, RRNN — на 25,0 % меншим, SDNN — на 77,2 % меншим, ТР — у 2,3 раза меншим (табл. 1).

Параметри, що відповідають за парасимпатичну активність, у 1-й групі також вірогідно були нижчими, ніж у групі контролю: RMSSD — у 2,8 раза, NN50 — у 14,9 раза, HF — у 5,3 раза. Отримані дані вказують на суттєве зниження електричної активності серця в парасимпатичному домені. Активність симпатичної ВНС у дітей 1-ї групи відносно була вищою, ніж у дітей групи контролю, що асоціюється з абсолютним зниженням парасимпатичної активності та підвищенням індексу вегетативного балансу у 2,2 раза порівнянно з групою контролю (р = 0,029) і підкреслює напруження симпатичних барорефлекторних механізмів регуляції артеріального тиску. Спектральний показник VLF, що є ознакою нейрогуморальної і метаболічної регуляції серцевої діяльності, у дітей 1-ї групи був в 1,5 раза нижчим від аналогічного показника групи контролю, хоча і не досягав рівня вірогідності (р = 0,127).

В ортостатичній пробі у дітей 1-ї групи відбувалось незначне підвищення загальної потужності електричної активності при збільшенні напруження симпатичних регуляторних впливів та надсегментарної нейрогуморальної та метаболічної ланки регуляції. У дітей групи контролю в ортостатичній пробі відбувалось зниження ВСР за рахунок парасимпатичної регуляторної компоненти з підвищенням LF/HF індексу в 3,6 раза. Тобто у дітей з есенціальною АГ та контрольної групи механізм реактивної адаптації до навантаження різний, у перших за рахунок додаткового напруження симпатичних регуляторних та надсегментарних впливів, у других — за рахунок зниження парасимпатичної ланки регуляції серцево-судинної діяльності.

Відносний внесок окремих компонент у спектр ВСР у фоновій пробі у дітей з есенціальною АГ становив: VLF — 39,5% при показнику в групі контролю 24,0 %, LF — 40,0 % при показнику в групі контролю 32,2 %, HF — 20,5 % при показнику в групі контролю 43,8 % (табл. 2). Отримані дані вказують на абсолютне та відносне (на 15,5 %) підвищення нейрогуморальних впливів на регуляцію серцевої діяльності у дітей з АГ, підвищення на 7,8 % симпатичних впливів та зниження на 23,3 % парасимпатичних впливів, тобто на симпатикотонію. У дітей групи контролю у спектральному домені переважала активність парасимпатичної ВНС, потім — симпатичної ВНС і наостанок — нейрогуморального забезпечення, тобто ваготонія. Дітям групи контролю була притаманна врегульованість симпатичних барорефлекторних та вагальних механізмів регуляції при мінімальних значеннях VLF.

В ортостатичній пробі розподіл потужностей як у 1-й групі, так і групі контролю змістився в бік симпатичного домену (44,5 та 48,6 % відповідно) та нейрогуморальних впливів (40,2 та 38,1 % відповідно).

Виявлено кореляційну взаємозалежність АГ з окремими часовими та спектральними показниками ВСР у дітей у 1-й групі: з pNN50 (r = –0,46; p = 0,035), RMSSD (r = –0,39; p = 0,073), HF (r = –0,38; p = 0,083), LF/HF (r = 0,42; p = 0,052). АГ у групі контролю знаходилась у тісній кореляційній залежності з індексом LF/HF (r = 0,95; p = 0,011), що вказує на безпосередню участь симпатичної та парасимпатичної ланки АНС у регуляції артеріального тиску.

Систолічний артеріальний тиск у дітей групи контролю тісно корелював з LF (r = –0,46; p = 0,057) у фоновій пробі та RRNN (r = –0,43; p = 0,069), LF/HF (r = 0,67; p = 0,02) в ортостатичній пробі, що підтверджує значення зниження ВСР та підвищення активності симпатичної АНС у формуванні АГ.

Діастолічний артеріальний тиск у дітей групи контролю знаходився в тісній оберненій кореляційній залежності з показниками загальної ВСР у фоновій пробі: SDNN (r = –0,58; p = 0,011), RMSSD (r = –0,55; p = 0,018), ТР (r = –0,61; p = 0,007), показниками активності парасимпатичного домену рNN50 (r = –0,52; p = 0,026), HF (r = –0,58; p = 0,011) та RRNN (r = –0,53;p = 0,023), RMSSD (r = –0,55; p = 0,019), показниками активності парасимпатичного домену рNN50 (r = –0,65; p = 0,003), HF (r = –0,56; p = 0,016) та LF/HF (r = 0,58; p = 0,011) в ортостатичній пробі.

Часовий та спектральний аналіз ВСР показав, що для дітей з АГ характерна відносна симпатизація серцевого ритму при загальній симпатичній та парасимпатичній недостатності, що вказує на знижену чутливість серцево-судинної системи до регуляторних впливів, підвищення нейрогуморальних впливів за рахунок напруження надсегментaрного рівня регуляції АНС з наступним виснаженням енергетичних та метаболічних адаптаційних резервів організму. У дітей з АГ спостерігалось відносне переважання симпатичної АНС, підтвердженням чого було зниження варіабельності парасимпатичної ВНС та зростання індексу LF/HF, що було наслідком зниження чутливості синусового вузла до парасимпатичних впливів при стійкій відносній активації симпатичної АНС.

У дітей з АГ відмічалась ригідність серцевого ритму внаслідок зниження вагусних впливів, що є ознакою розвитку кардіоваскулярної автономної нейропатії.

Висновки

1. Для дітей з АГ притаманне суттєве послаблення загальної ВСР при зниженні тонічних впливів парасимпатичної нервової системи та відносному підвищенні активності симпатичних та центральних нейрогуморальних впливів на регуляцію серцево-судинної діяльності.

2. Виражена ригідність серцевого ритму внаслідок зниження парасимпатичних впливів є ознакою розвитку кардіальної автономної нейропатії у дітей з АГ.


Список литературы

1. Бабунц І.В., Міраджанян Е.М., Машаех Ю.А. Азбука аналізу варіабельності серцевого ритму. — 2011. www.medbib.in.ua

2. Главацький О.М. Зміни показників варіабельності серцевого ритму у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу // Український медичний часопис. — 2007. — № 5. — С. 37–39.

3. Громнацкий Н.И., Татаренкова Л.А, Корень Н.А., Новиков М.В. Диагностическая значимость кардиоваскулярных проб и исследования вариабельности ритма сердца у больных артериальной гипертонией // Кардиоваскулярная терапия и профилактика. — 2007. — № 6(5). — С. 75–76.

4. Леженко Г.О., Руднєва І.В., Пашкова О.Є. Стан вегетативної регуляції серцевої діяльності та корекція вегетативних розладів у дітей, хворих на цукровий діабет // Международный эндокринологический журнал. — 2010. — № 4(28). — С. 7–12.

5. Майданник В.Г., Суліковська О.В. Спектральний аналіз варіабельності ритму серця у дітей при різних захворюваннях // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2005. — № 1. — C. 32–39.

6. Михайловська Н.С. Взаємозв’язок складових метаболічного синдрому та показників варіабельності серцевого ритму, добового профілю артеріального тиску у хворих на інфаркт міокарда // Патологія. — 2010. — Т. 7, № 1. — С. 74–80.

7. Серкова В.К., Кузьминова Н.В., Романова В.А. Качество жизни автономной нервной системы у больных гипертонической болезнью // Вісник проблем біології та медицини. — 2011. — Вип. 2, Т. 1. — С. 161–163.

8. Feber J., Ahmed M. Hypertension in children: new trends and challenges // Clin. Sci (London). — 2010. — 119(4). — P. 151–161.

9. Gui-Ling Xie, Jing-Hua Wang, Yan Zhou et al. Association of high blood pressure with heart rate variability in children // Iran J. Pediatr. — 2013. — № 23(1). — Р. 37–44.

10. Heart Rate Variability. Standarts of measurement, physiological interpretation and clinical use // Task Force of the European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology: Membership of the Task Force listed in the Appendix // Eur. Heart J. — 1996. — Vol. 17. — P. 334–381.

11. Kavey R.E., Daniels S.R., Lauer R.M. et al. American Heart Association Guidelines for primary prevention of atherosclerotic cardiovascular disease beginning in childhood // Circulation. — 2003. — 107 (11). — P. 1562–1566.

12. The Fourth Report on Diagnosis, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents. National Institute of Health, National Institute of Heart, Lung and Blood. Revised 2005. www.nhlbi.nih.gov/health


Вернуться к номеру