Журнал «Почки» 1 (07) 2014
Вернуться к номеру
Нові фармакологічні підходи в лікуванні люпус-нефриту (за матеріалами New Approaches for the Treatment of Lupus Nephritis in the 21st Century From the Laboratory to the Clinic / Еlia Ripoll, Ana Merino, Josep M. Grinyó, Juan Torras / 2013)
Рубрики: Нефрология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Статья опубликована на с. 101-102
Системний червоний вовчак є складним автоімунним розладом, що уражає багато систем органів. Гломерулонефрит призводить до тяжкої протеїнурії, хронічної ниркової недостатності й залишається одним із найтяжчих ускладнень системного червоного вовчака, характеризується високою захворюваністю й смертністю. Стандартною терапією вовчакового нефриту були стероїди й циклофосфамід, останнім часом застосування мофетилу мікофенолату, відомого протягом 50 років, значно поліпшило результати перебігу захворювання, хоча невдача в досягненні ремісії спостерігається у 18–57 % хворих. Хронічні ускладнення, такі як токсичність і неспроможність утримувати ремісію, визначають потребу в розробці нових фармакологічних агентів для пацієнтів, що однаковою мірою є ефективними та менш токсичними. Протягом останніх 10 років експериментальні дослідження різних шляхів патогенезу люпус-нефриту надали величезну кількість знань і запропонували можливість вибору більш націлених підходів.
/101/101.jpg)
У табл. 1 наведені нові експериментальні стратегії з метою підвищення поінформованості лікарів щодо сучасних підходів до лікування люпус-нефриту.