Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 2 (06) 2012

Вернуться к номеру

Гіперурикемія та цукровий діабет ІІ типу

Актуальність вивчення метаболічних порушень, зокрема порушень пуринового обміну, визначається значним їх внеском у прогресування такої комплексної патології, як цукровий діабет. На сьогодні існує велика кількість досліджень, які свідчать про наявність взаємозв’язків між порушенням чутливості до інсуліну, обміну вуглеводів та ліпідів і розвитком гіперурикемії, подагри, атеросклерозу та артеріальної гіпертензії. З літературних джерел відомо, що гіперурикемія є незалежним й істотним фактором ризику серцево-судинних захворювань і смертності в пацієнтів середнього віку з цукровим діабетом II типу. Враховуючи значну поширеність гіперурикемії та цукрового діабету у світовій популяції, вчені з усіх країн світу намагаються впровадити новітні діагностичні та лікувальні механізми подолання даних проблем і в подальшому представити їх у своїх наукових публікаціях. Тому наводимо результати досліджень іноземних колег за останні роки, присвячених гіперурикемії та подагрі.

 

Zoppini G., Targher G., Chonchol M. et al. Serum uric acid levels and incident chronic kidney disease in patients with type 2 diabetes and preserved kidney function // Diabetes Care. — 2012. — 35(1). — Р. 99-104

Рівень сечової кислоти в сироватці плазми крові та випадки хронічних захворювань нирок із збереженням їх функції в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу

Дослідження останніх років показали зв’язок між гіперурикемією та захворюваннями нирок, що комплексно призводять до різних ускладнень та негативних наслідків. Проте в літературних джерелах практично відсутні дані про особливості розвитку ниркової патології при нормальній функції сечовидільної системи в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу та гіперурикемією. Враховуючи недостатнє висвітлення даних наукових тематик у світовій медичній літературі, італійські вчені Дж. Цоппіні, Дж. Таргхер, М. Конкхол та ін. провели дослідження, основною метою якого було з’ясувати, чи можна гіперурикемію розглядати як фактор ризику розвитку захворювань нирок у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу та нормальною функцією сечовидільної системи. Вони також звернули увагу на те, чи можна за вихідним рівнем сечової кислоти спрогнозувати подальший розвиток хронічної ниркової патології в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. Було обстежено 1449 пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. Основний критерій відбору хворих для дослідження — відсутність в анамнезі порушення функції нирок та ознак протеїн­урії. Спостереження за хворими здійснювали протягом 5 років. Результати досліджень показали, що хронічні захворювання нирок розвивались у 13,4 % хворих (n = 194). Крім цього, їх частота була значно вища в групі пацієнтів із гіперурикемією порівняно з нормоурикемією (29,5 та 11,4 % відповідно, р < 0,001). В окрему групу було виділено пацієнтів з урахуванням факторів паління, тривалості перебігу цукрового діабету, показників систолічного артеріального тиску та індексу маси тіла. У комплексі з гіперурикемією ці фактори підвищували частоту розвитку ниркової патології. Вчені зробили висновок, що дослідження гіперурикемії, цукрового діабету та захворювань сечовидільної системи, зокрема нирок, потребує комплексного підходу та подальшого детального вивчення. Отримані факти підтверджують необхідність профілактичного визначення рівня сечової кислоти всім пацієнтам із цукровим діабетом ІІ типу та своєчасного проведення необхідних лікувальних заходів з метою корекції гіперурикемії.

___________________________________________________________________________________________________________

 

Xiao-ling C., Xue-yao H., Li-nong J. High-normal serum uric acid is associated with albuminuria and impaired glomerular filtration rate in Chinese type 2 diabetic patients // Chinese Medical Journal. — 2011. — 124(22). — Р. 3629-3634

Високий рівень сечової кислоти в сироватці крові асоціюється з альбумінурією та порушенням клубочкової фільтрації в пацієнтів китайської популяції із цукровим діабетом ІІ типу

Китайські вчені С. Ксіао­Лінг, Ш. Ксуе­Йяо та Дж. Лі­Нонг протягом останніх років займаються вивченням проблеми гіперурикемії та цукрового діабету ІІ типу в пацієнтів із патологією нирок. Про це свідчить велика кількість публікацій на дану тематику. У своїх наукових працях вони зауважили, що останнім часом багато дослідників підтверджують, що підвищений рівень сечової кислоти сам по собі може збільшувати ризик розвитку ниркової недостатності у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. У зв’язку з цим науковці самостійно провели дослідження, в якому вирішили довести, що сечова кислота є предиктором по­яви мікроальбумінурії та може призвести до порушення функції нирок у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. У дослідженні взяли участь 2108 хворих, чоловіки (n = 1181) та жінки (n = 927). Середній вік пацієнтів становив 56,58 ± 13,03 року. Підрахунки показали, що середня тривалість цукрового діабету ІІ типу в групі обстежених становила 8,51 ± 7,94 року, індекс маси тіла — 25,00 ± 3,71. Для оцінки результатів роботи використовувались два основні критерії: показник співвідношення альбумін/креатинін (The albumin­to­creatinine ratio — ACR) та показник спрощеної модифікованої дієти при захворюваннях нирок (The simplified modification of diet in renal disease — MDRD), які відображали функціональні можливості нирок. Залежно від показника ACR пацієнти поділялись на 2 групи: І група — 1514 осіб з ACR < 30,0 мг/г, що відповідає нормі, та ІІ група — 594 пацієнти з мікро­ чи макроальбумінурією з ACR ≥ 30,0 мг/г (нормативні критерії: ACR < 30,0 мг/г — нормоальбумін­урія, ACR від 30,0 до 299,9 мг/г — мікроальбумінурія та ACR ≥ 300,0 мг/г — макроальбумінурія). За показником MDRD пацієнти поділялись також на 2 групи: І група — MDRD < 90, ІІ група — MDRD ≥ 90 (відображає клубочкову фільтрацію нирок). Результати досліджень показали, що показники рівня сечової кислоти в сироватці крові та креатиніну були значно вищими в групі пацієнтів із підвищеним показником ACR порівняно з нормою (сечова кислота: 318,89 ± 107,52 мкмоль/л і 283,44 ± 88,64 мкмоль/л; креатинін: 95,08 ± 53,24 мкмоль/л і 79,63 ± 18,20 мкмоль/л відповідно). Така ж тенденція відзначалася і щодо показника MDRD: вищі рівні сечової кислоти та креатиніну спостерігались там, де цей показник був низьким, і навпаки: 301,90 ± 96,46 мкмоль/л і 264,07 ± 84,74 мкмоль/л та 89,10 ± 31,00 мкмоль/л і 66,37 ± 11,15 мкмоль/л відповідно. Отримані результати підтвердили, що гіперурикемія впливає на функцію нирок та виступає незалежним фактором ризику розвитку ниркової недостатності в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. Вчені, підсумувавши результати досліджень, зробили узагальнюючий висновок, що високий рівень сечової кислоти в сироватці крові асоціюється із альбумінурією та порушенням клубочкової фільтрації у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу китайської популяції.

___________________________________________________________________________________________________________

 

Ogbera A., Azenabor A. Hyperuricaemia and the metabolic syndrome in type 2 DM // Diabetol. Metab. Syndr. — 2010. — 2. — P. 24

Гіперурикемія та метаболічний синдром у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу

З літературних джерел відомо, що при метаболічному синдромі порушується вуглеводний, ліпідний та пуриновий обмін. При цьому важливими факторами в гомеостазі сечової кислоти є глюкоза та інсулін, адже дисбаланс цих показників вуглеводного обміну призводить до гіперурикемії та гіперурикоз­урії. Зв’язок рівня сечової кислоти з надмірною масою тіла, показниками ліпідного обміну, особливо тригліцеридами, відмічається не тільки в пацієнтів з подагрою, але й при артеріальній гіпертензії, ішемічній хворобі серця та цукровому діабеті. Підвищений рівень сечової кислоти в плазмі крові пов’язаний із збільшенням ризику розвитку кардіоваскулярної патології та метаболічного синдрому і частіше вищий у жінок, ніж у чоловіків. Мета даної роботи, запропонованої вченими А. Огбера та А. Азенабор, полягає у вивченні поширеності гіперурикемії та встановленні її кореляційних зв’язків із метаболічним синдромом у пацієнтів, які хворіють на цукровий діабет ІІ типу. Дослідження проводилось у Нігерії з листопада 2008 по січень 2009 року. Дана наукова робота не передбачала обстеження вагітних жінок, пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики та уратзнижуючу медикаментозну терапію. Було обстежено 268 чоловіків (44 %) та 335 жінок (56 %) з цукровим діабетом ІІ типу віком від 34 до 91 року. Середній вік хворих становив 59,9 ± 10,3 року. Оцінка результатів проводилась за даними історій хвороб, анкетування, ви­значення окружності талії, індексу маси тіла. Наявність метаболічного синдрому оцінювали за такими критеріями: абдомінальне ожиріння, окружність талії (ОТ) > 102 см у чоловіків і > 88 см у жінок; рівень тригліцеридів ≥ 1,69 ммоль/л (150 мг/дл);рівень ХС ЛПВЩ < 1,04 ммоль/л (40 мг/дл) у чоловіків, < 1,29 ммоль/л (50 мг/дл) у жінок; рівень АТ ≥ 130/85 мм рт.ст.; рівень глюкози в плазмі крові натще ≥ 6,1 ммоль/л. Результати досліджень виявили, що середні показники окружності талії та індексу маси тіла у жінок вищі, ніж у чоловіків: 94,7 ± 14,5 см і 91,9 ± 14 см, р = 0,017, та 29,1 ± 6,4 і 27,2 ± 4,9, р = 0,001, відповідно. Розвиток гіпертонічної хвороби спостерігався у 325 пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу (54 %): жінки — 60 %, чоловіки — 47 %, р = 0,002, гіперурикемії — у 150 хворих (25 %): жінки — 59 %, чоловіки — 41 %, р = 0,3. Встановлено, що середня тривалість цукрового діабету ІІ типу в пацієнтів з нормоурикемією становила 6,7 року, а з гіперурикемією — 7,2 року, р = 0,2. Учені не виявили статистичних відмінностей у розподілі гіперурикемії між десятиліттями життя (р = 0,08). Вони відзначили, що поширеність гіперурикемії не має певних вікових особливостей, проте спостерігається різке збільшення рівня сечової кислоти в сироватці крові після 80 років, і це зростання було відмічене тільки у жінок. Здійснивши аналіз отриманих даних, автори статті дійшли висновку, що гіперурикемія пов’язана з метаболічним синдромом, частота розвитку даної патології не залежить від статі та наявності чи відсутності артеріальної гіпертензії, а предикторами гіперурикемії є центральне ожиріння, довготривалий стаж паління та підвищення тригліцеридів у сироватці крові. Все вищезазначене свідчить про необхідність та актуальність вивчення даної проблеми.

___________________________________________________________________________________________________________

 

Kim T., Lee S., Yoo J. et al. The relationship between the regional abdominal adipose tissue distribution and the serum uric acid levels in people with type 2 diabetes mellitus // Diabetol. Metab. Syndr. — 2012. — 4(1). — Р. 3

Залежність між абдомінальним розподілом жирової тканини та рівнем сечової кислоти в сироватці крові в людей із цукровим діабетом ІІ типу

На базі корейського медичного університету в місті Сеулі вчені намагались пояснити зв’язок гіперурикемії з особливостями розподілу абдомінальної жирової маси в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. У дослідженні взяли участь 699 пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. Оцінка вісцеральної жирової маси та підшкірної жирової клітковини здійснювалась за допомогою комп’ютерної томографії черевної порожнини. Учені встановили, що існує позитивний кореляційний зв’язок між вісцеральною жировою масою та рівнем сечової кислоти в сироватці крові (b­коефіцієнт — 0,117, р < 0,001), проте жодної кореляції між підшкірною жировою клітковиною та рівнем сечової кислоти виявлено не було (b­коефіцієнт — 0,061, р = 0,255). Велика кількість публікацій підтвер­джує актуальність проблеми гіперурикемії та ожиріння, що потребує подальшого вивчення.

___________________________________________________________________________________________________________

 

Bonakdaran S., Hami M., Shakeri M. Hyperuricemia and albuminuria in patients with type 2 diabetes mellitus // Iran. J. Kidney Dis. — 2011. — 5(1). — Р. 21-24

Гіперурикемія та альбумінурія в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу

Дослідження, проведене іранськими вченими С. Банакдаран, М. Хамі та М. Шакері, метою якого було вивчити кореляційні зв’язки гіперурикемії та альбумінурії у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу, ще раз підтвердило актуальність даної проблеми у світових масштабах. Обстеживши 555 чоловіків та 720 жінок, середній вік 52,45 ± 10,11 року, вчені отримали такі результати: у пацієнтів із мікро­ та макроальбумінурією спостерігались вищі показники сечової кислоти в сироватці крові порівняно із нормоальбумінурією, зокрема 4,84 ± 1,52 мг/дл, 6,15 ± 1,68 мг/дл та 4,49 ± 1,22 мг/дл відповідно. Учені довели, що існує вірогідна залежність між показником альбумін/креатинін та гіперурикемією в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу (р = 0,04). Результати досліджень підтверджують, що дана патологія є міждисциплінарною проблемою сучасної внутрішньої медицини не лише в Україні, а й за кордоном.

 

Підготувала Дубецька Г.С.ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ 



Вернуться к номеру