Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Pain. Joints. Spine." 3 (03) 2011

Back to issue

ПІДСУМКИ XXV СВІТОВОГО КОНГРЕСУ МІЖНАРОДНОГО ТОВАРИСТВА ХІРУРГІЧНОЇ ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ (SICOT)


Summary

6–9 вересня 2011 року відбувся XXV Світовий конгрес Міжнародного товариства хірургічної ортопедії і травматології (SICOT) у Празі, Чехія.

Прага протягом багатьох століть захоплює своєю красою та історичними пам’ятками, які щодня відвідують численні туристи з усього світу. Перші відомості про поселенців в улоговині найпротяжнішої річки Че- хії — Влтави з’явилися понад тисячу років тому. Так, протягом довгих століть виникнення малих селищ між древнім Празьким Градом і молодшим Вишеградом поступово привело до утворення майбутньої чеської столиці.

На сьогодні Прага є не тільки центром Чеської Республіки, з багатою історією, а й містом із надзвичайно великою кількістю театрів, концертних та виставкових залів, музеїв та галерей.

XXV Світовий конгрес Міжнародного товариства хірургічної ортопедії і травматології проходив у центральному конгрес-центрі Праги. Конгрес являє собою форум високого рівня для ортопедів, травматологів, ревматологів, хірургів та інших спеціалістів, на якому надається унікальна можливість для обміну науковими та клінічними напрацюваннями. Програма конгресу була надзвичайно насиченою. Основні питання були присвячені травматичним пошкодженням різних відділів скелета, вивченню структурно-функціонального стану кісткової тканини, хірургічним методам корекції патології кістково-м’язової системи та ін. Поділитися своїм досвідом, науковими знахідками мали можливість і представники української делегації, від якої в програмі конгресу було подано 12 усних доповідей:

— «Використання аутологічних, мезенхімальних клітин, аутологічних фібробластів та аутологічної плазми, збагаченої факторами росту, у лікуванні дегенеративних пошкоджень сухожилля» (О. Коструб,  Р. Блонський, І. Западнюк, В. Заєць);

— «Вільна та вимушена імплантація м’язів у пацієнтів із тяжкою ішемічною контрактурою верх­ньої кінцівки» (О. Долгополов, І. Курінний, С. Страфун);

— «Лікування пацієнтів із тяжкою ішемічною конт­рактурою» (С. Страфун, І. Курінний, О. Гайко, О. Долгополов);

— «Лікування переломів трубчастих кісток, не ускладнених інфекцією: результати лікування 350 випадків»  (Н. Грицай, А. Печерський, А. Ліненко, Г. Колов, В. Цокало, А. Гордій);

— «Мінімальне інвазивне хірургічне лікування компресійного синдрому в пацієнтів з унковертебральним арт­розом» (М. Корж, В. Радченко, К. Попсуйшапка);

— «Моноклональні антитіла фактора некрозу пухлини в лікуванні пролапсу диска» (В. Шимон, В. Радченко, І. Федотова);

— «Відновлення міжхребцевого диска за допомогою мінімальної інвазивної хірургії хребта» (В. Радченко, О. Костицька);

— «Мінімальне інвазивне хірургічне лікування латерального стенозу» (А. Скіданов, В. Радченко);

— «Ревізійна тотальна артропластика колінного суглоба з використанням темпоральної прокладки»  (І. Зазірний);

— «Нове розуміння етіології та патогенезу ідіо­патичного сколіозу. Перспективи вдалого лікування» (В. Сердюк);

— «Дефіцит і недостатність вітаміну D у жителів України» (В. Поворознюк, Н. Балацька, В. Муц,  О. Вдовіна);

— «Показники рентгенівської абсорбціометрії в жінок у постменопаузальному періоді з остеопоротичними переломами» (В. Поворознюк, Р. Машталер,  Т. Машталер).

Робота конгресу проходила у вигляді секційних засідань, сателітних симпозіумів і постерних секцій.

Нами були проаналізовані роботи, представлені на двох секційних засіданнях, присвячених остеопорозу та ревматичним захворюванням.

На секції, присвяченій остеопорозу та його ускладненням, були представлені доповіді з різних країн світу: Бельгії, України, Південної Кореї, Індії, Сінгапуру, Великобританії та Росії.

Головуючий секцією Patrick Haentjens (Брюссельський медичний університет, Бельгія) подав результати метааналізу щодо впливу стронцію ранелату та бісфосфонатів на ризик переломів у жінок віком 80 років і старших. Так, ряд досліджень підтверджують, що ризик як вертебральних, так і невертебральних переломів у жінок старечого віку вірогідно знижується при прийомі стронцію ранелату на відміну від бісфосфонатів. Доповідач запропонував ймовірне пояснення отриманих результатів: вони визначаються впливом стронцію ранелату на кортикальну кістку.

Зацікавленість учасників конгресу викликали доповіді президента Української асоціації остеопорозу, директора Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу проф. В.В. Поворознюка (Київ, Україна). У першій роботі були висвітлені ­результати дослідження, вперше проведеного в Україні, щодо визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини в жінок із постмено- паузальним остеопорозом та порівняння отриманих результатів із 10-річними ризиками всіх остеопоротичних переломів і переломів стегнової кістки, визначених з використанням алгоритму FRAX. Стан кісткової тканини визначали за допомогою рентгено­стеоденситометрії. Було встановлено вірогідний кореляційний зв’язок між інтегральним кортикальним індексом та алгоритмом FRAX. Таким чином, зазначені дві методики: рентгеностеоденситометрія та FRAX можуть використовуватись для виявлення груп ризику щодо остеопоротичних переломів серед жінок у постменопаузальному періоді.

У другій доповіді проф. В.В. Поворознюк подав результати епідеміологічних досліджень щодо визначення недостатності та дефіциту вітаміну D у жителів України. Так, встановлено, що тільки 4,9 % населення мають нормальний рівень вітаміну D, у 40,3 % спостерігається недостатність, а у 80,3% — дефіцит. Рівень вітаміну D має сезонну залежність, недостатність і дефіцит його призводять до вторинного гіперпаратиреозу (11 %). У половини обстежених пацієнтів із дефіцитом та недостатністю вітаміну D спостерігаються остеопоротичні переломи, тоді як серед обстежених пацієнтів з нормальним рівнем вітаміну D — тільки у 25 %. Таким чином, подані результати вимагають відповідних заходів щодо первинної та вторинної профілактики дефіциту вітаміну D, остеопоротичних переломів у людей літнього віку.

Доповідь Tae-Yuong Kim (Сеульський національний медичний університет, Південна Корея) була присвячена визначенню оптимального часу для призначення бісфосфонатів після ендопротезування кульшового суглоба, вона викликала дискусію в аудиторії. Безумовно, найкращим є найбільш раннє призначення бісфосфонатів з метою профілактики перелому шийки стегнової кістки. У літературі існують суперечливі думки спеціалістів щодо впливу бісфосфонатів на регенерацію перелому. Зазначене дослідження було проспективним, рандомізованим та мульти- центровим. Пацієнти приймали ризендронат у дозі  35 мг на тиждень та препарати кальцію (1200 мг/день), вітаміну D (800 МО/день) за трьома схемами: через тиждень, один місяць та три місяці після оперативного втручання протягом шести місяців. Ступінь консолідації та регенерації кісткової тканини визначали за клінічними показниками (больовий синдром, функціональна активність) та за допомогою рентгенологічного методу. Також оцінювали ускладнення після оперативного втручання. У результаті дослідження було встановлено, що час призначення бісфосфонатів у пацієнтів з остеопорозом після ендопротезування кульшового суглоба з приводу перелому вірогідно не впливає на регенерацію кістки.

Наступна секція конгресу, що привернула увагу, була присвячена ревматичним захворюванням, у її рамках були подані роботи чеських колег щодо сучасних аспектів діагностики та лікування системних захворювань сполучної тканини, псоріатичного артриту та подагри.

У своїй доповіді Pavel Horac (Празький медичний університет, Чехія) зупинився на основних напрямках діагностики та лікування системних захворювань сполучної тканини. Так, діагностика повинна бути спрямована, по-перше, на певні клінічні ознаки захворювання, по-друге, на визначення специфічних автоантитіл, активності захворювання та залучення внутрішніх органів до процесу. При призначенні фармакотерапії в зазначених ситуаціях необхідно керуватися тяжкістю захворювання, системністю процесу та супутньою патологією.

Ревматолог Jiri Stolfa (Празький ревматологічний інститут, Чехія) висвітлив сучасні класифікаційні критерії та основні аспекти лікування псоріатичного артриту. Щодо базисної терапії, хворобомодифікуючих засобів доведено, що на активність процесу, суглобові та шкірні прояви вірогідно впливають метотрексат та лефлуномід. Оскільки основну роль у патогенезі псоріатичного артриту відіграє фактор некрозу пухлини a, основними представниками препаратів біологічної терапії є блокатори зазначеного цитокіну. Були представлені результати рандомізованих клінічних досліджень щодо впливу інфліксимабу на вираженість суглобового синдрому, шкірні прояви, ентезити та дактиліти при псоріатичному артриті. Проте на сьогодні є суперечливі дані щодо впливу біологічної терапії на рентгенологічно підтверджене прогресування захворювання.

Принципи діагностики подагри та сучасні препарати біологічної терапії, що використовують у лікуванні даної патології, у своїй доповіді висвітлив Jakub Zavada (Празький ревматологічний інститут, Чехія). На відміну від інших ревматичних захворювань у патогенезі подагри основним цитокіном, який запускає запальний процес, є інтерлейкін-1 (ІЛ-1). Тому сучасні засоби біологічної терапії при подагрі направлені на пригнічення саме ІЛ-1: анакінра, ринолацепт та канакінумаб. На сьогодні тривають дослідження їх ефективності.

Постерні доповіді на конгресі були подані у вигляді електронних версій, з якими мав можливість ознайомитись кожен бажаючий учасник конгресу. Українська делегація представила п’ять постерних доповідей:

— «Перспективи клінічного застосування інтра­медулярного дренажу при проведенні остеосинтезу» (В. Климовицький, А. Вислий);

— «Ендоскопічне лікування тендинопатій ахілового сухожилка» (І. Зазірний);

— «Роль ультразвукової денситометрії в оцінці структурно-функціонального стану кісткової тканини в жінок у постменопаузальному періоді» (В. Поворознюк, Н. Григор’єва, Вас. Поворознюк);

— «Біль у спині та остеопороз» (В. Поворознюк,  Т. Орлик);

— «Вікові та статеві особливості остеопоротичних переломів, структурно-функціонального стану кісткової тканини у жителів Закарпаття» (В. Поворознюк,  В. Вайда).

Усі постерні доповіді конгресу можна знайти на офі­ційному сайті міжнародного товариства ортопедичної хірургії і травматології (SICOT): http://www.sicot.org/.

У роботі конгресу взяли участь понад три тисячі спеціалістів із більше ніж 100 країн світу. Щодня протягом конгресу учасники мали можливість обмінюватись досвідом та дискутувати з приводу найбільш суперечливих та актуальних питань консервативної й хірургічної травматології та ортопедії сьогодення. Усім доповідачам як усних, так і постерних презентацій від оргкомітету конгресу протягом двох тижнів були надіслані сертифікати.

Повертаючись додому, представники української делегації, окрім збагачення клінічними та науковими знаннями, мали можливість насолодитись надзвичайною красою та величчю Праги, яка не може залишити байдужим нікого.

Підготувала Н.І. Дзерович,  к.м.н., старший науковий співробітник  відділу клінічної фізіології та патології  опорно-рухового апарату ДУ «Інститут  геронтології НАМН України»,  м. Київ



Back to issue