Журнал «Травма» Том 10, №2, 2009

Зростання полікомпонентності пошкоджень, є наслідком підвищення травм небезпеки довкілля і складає серйозну проблему сучасної медицини [1,3]. Зважаючи на те, що полісистемні пошкодження є основною причиною смертності населення працездатного віку, то вищеназвана проблема має не тільки медичний, а і соціальний аспект [4,5].

Пошкодження хребта є одним з найтяжчих пошкоджень людини але особливо тяжкі наслідки мають пошкодження хребта як компонента полісистемної травми [4-6]. Нажаль, аналіз джерел наукової інформації довів, що майже не розробленим в загальному та прогностичному плані є проблема щодо надання адекватної та ефективної допомоги постраждалим з пошкодженнями хребта як компонента полісистемної травми.

Залишаються недостатньо визначеними клініко-нозологічні характеристики та ризик впливу пошкоджень хребта на перебіг травматичного процесу у постраждалих, внаслідок чого не розроблено засади формування уніфікованих протокольних схем лікувально-діагностичної тактики [1-4].

Вищевикладене обумовлює доцільність та необхідність даного дослідження.

Матеріал і методи

У порядку проведення дослідження нами було вивчено та піддано аналізу 185 випадків пошкоджень хребта як компонента полісистемної травми, що склало масив дослідження. З метою проведення порівняння масив дослідження було розподілено за ознаками результату перебігу травматичного процесу. Було вивчено деякі клініко-нозологічні та клініко-епідеміологічні характеристики, включаючи ознаки поєднань пошкоджень, проведено оцінку деяких характеристик впливу пошкоджень хребта на перебіг травматичного процесу у постраждалих з політравмою.

Вищевикладене може бути підставою для пропонування певних протокольних рішень.

Аналіз та розрахунки проводились згідно критеріїв та вимог доказової медицини за допомогою комп’ютерних технологій.

Результати та обговорення

В результаті проведеного дослідження встановлено, що існує певна закономірність розподілу постраждалих за ознакою віку яка наведена в табл. 1.

Дані табл. 1 свідчать про наступне: по-перше, особи найбільш працездатного віку 20-40 років складають 74,38% в загальному масиві постраждалих, по-друге, в масиві одужалих, вказаної вікової категорії питома вага складає 76,91%, в групі померлих - 76,91%, тобто можна стверджувати, враховуючи рівнозначність питомої ваги в обох групах, що смертність в даних вікових групах визначає показник летальності в загальному масиві дослідження.

Аналіз розподілу загального масиву за ознаками статі та віку наведено в табл. 2.

Аналіз даних, що наведені в табл. 2, дозволив встановити певні закономірності, а саме: в обох статевих групах основну питому вагу мають постраждалі працездатного віку, у жінок даний показник становить 68,56%, у чоловіків 75,73%, це на 8,6% більше в абсолютному значенні інтенсивного показника, або на 13,02% від базового рівня. Показник ризику виникнення летального кінця у статевовікових групах у чоловіків та жінок досить різний: так, у чоловіків у віковій групі 21-30 він складає 0,61%, у жінок - 0,44%; у віковій групі 31-40 у чоловіків - 1,45%, у жінок - 2,67%; у віковій групі 41-50 у чоловіків він складає 1,12%, а у жінок - 0,88%; у віковій групі 51-60 показник ризику виникнення летального кінця у чоловіків 1,15%, у жінок - 0,44%.

Таким чином, існують певні статевовікові групи ризику виникнення летального кінця у постраждалих з пошкодженнями хребта, при тому що показники питомої ваги у постраждалих групах за обома властивостями достатньо близькі, крім вікової групи 31-40, де питома вага у чоловіків у 1,5 разу перевищує такий показник у жінок.

Порівняльний аналіз масиву вивчення щодо обставин отримання пошкоджень (характеризується видом травматизму) довів наступне (табл. 3).

Також певна різниця існує з виробничим травматизмом, де первинна питома вага померлих складає 5,10% абсолютного значення інтенсивного показника або 49,61% рівня базового показника. Вуличний травматизм, де різниця складає 1,67% в абсолютному значені інтенсивного показника, в 1,75 рази перевищує базовий показник. Інша тенденція спостерігається в кримінальному травматизмі, де питома вага померлих на 2,11% в абсолютному значені інтенсивного показника або на 82% базового показника менше за живих.

Тобто реально існують обставини травмування, при яких виникають пошкодження хребта як компонента полісистемної травми, котрі призводять до летального кінця травматичного процесу.

Вищевикладене вказує на доцільність та необхідність вивчення безпосереднього механізму травми (травмогенезу) в постраждалих з пошкодженням хребта як компонента травми. (табл. 4).