Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkraineNeuroGlobal


UkraineNeuroGlobal

Международный неврологический журнал 7 (29) 2009

Вернуться к номеру

Клінічні аспекти диференціальної діагностики бульбарного і псевдобульбарного синдромів

Авторы: Башкірова Л.М., Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Рубрики: Неврология

Версия для печати


Резюме

У статті проаналізовані клінічні особливості бульбарного й псевдобульбарного синдромів з метою проведення диференціальної діагностики, що враховує дані оцінки стану рефлексів (піднебінного, глоткового і нижньощелепного) та супутніх рухових і чутливих порушень.


Ключевые слова

Бульбарний синдром, псевдобульбарний синдром, диференційна діагностика.

Через поліфункціональність бульбарної групи м’язів (до яких належать м’язи м’якого піднебіння, гортані, глотки, язика) диференціальна діагностика рівня ураження їх іннервації має велике значення для невролога, з метою не тільки вирішення питання стосовно природи ураження, а й для встановлення оптимального плану обстеження, лікування та прогнозу захворювання.

Враховуючи, що як при бульбарному, так і при псевдобульбарному синдромах формується парез бульбарної групи м’язів, що проявляється розвитком дисфонії, дисфагії та дизартрії й зустрічається достатньо часто в клініці, доцільно розглянути детальніше деякі клінічні аспекти диференціальної діагностики даних синдромів.

Серед причин бульбарного синдрому слід вказати такі: гострі порушення мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні, інфекційні й інфекційно­алергічні полірадикулоневрити (полірадикулоневропатії), зокрема гострий демієлінізуючий полірадикулоневрит (параліч Ландрі), токсичні поліневропатії (при отруєнні свинцем, миш’яком, фосфорорганічними сполуками, деякими лікарськими препаратами, наприклад ізоніазидом, а також при алкоголізмі), сирингобульбомієлія, аномалії краніовертебрального переходу (аномалії Арнольда — Кіарі і Кліппеля — Фейля), субтенторіальні пухлини головного мозку, міопатії, міастенія та міастенічні синдроми, дифтерія, ботулізм, прогресуючий бульбарний параліч Дюшенна, поліоенцефалітична форма кліщового енцефаліту, деякі форми поліомієліту.

Серед найбільш частих причин псевдобульбарного синдрому є такі: судинні захворювання головного мозку, наслідки тяжкої черепно­мозкової травми, розсіяний склероз, центральний понтинний мієліноліз, гліоми основи й інші пухлини мозку, інтоксикації.

Диференціальна діагностика між бульбарним і псевдобульбарним синдромами грунтується на відмінностях ознак периферичного й центрального паралічів. За даними літератури (А.К. Акимов, 2004; В.Ф. Алиферова, 1990; П.У. Бразис зі співавт., 2009; П. Дуус, 1997; М.Б. Кроль, Е.А. Федорова, 1966; А.А. Михайленко, 2001; А.В. Медведева, И.В. Дамулин, 2008; М. Мументалер, Х. Маттле, 2007; А.А. Скоромец зі співавт., 2007, 2009; Е.В. Ткаченко, 2002; А.В. Триумфов, 1964; Н.Н. Яхно, Д.Р. Штульман, 2003) нами були узагальненості особливості синдромів ураження бульбарної групи м’язів залежно від рівня ураження іннервації (табл. 1).

 

Змішаний парез бульбарної групи м’язів (за рахунок наявності ознак як бульбарного, так і псевдобульбарного синдромів) найчастіше спостерігається при виражених судинних енцефалопатіях з ішемічним ураженням як структур довгастого мозку, так і півкуль.

Комбінація бульбарного і псевдобульбарного синдромів також спостерігається при боковому аміотрофічному склерозі. Клінічні особливості змішаного парезу бульбарної групи м’язів при боковому аміотрофічному склерозі залежать від форми та варіанта захворювання.

Слід пам’ятати, що комбінація бульбарного й псевдобульбарного синдромів призводить до того, що, згідно з неврологічною аксіомою, периферичні порушення «перекривають» центральні порушення, тому ознаки периферичного парезу бульбарної групи м’язів будуть провідними.

Отже, клінічна діагностика, що грунтується на аналізі та оцінці супутніх симптомів, які супроводжують дисфонію, дисфагію та дизартрію, залишається основним методом діагностики, що дає змогу виявлені порушення віднести до бульбарного або псевдобульбарного синдрому. Отже, чітке виділення бульбарного або псевдобульбарного синдрому є основою для наступного необхідного етапу неврологічної діагностики — встановлення топічної діагностики рівня ураження нервової системи, що відіграє провідну роль у призначенні потрібних додаткових методів дослідження, допомагає диференціальній діагностиці з наступним встановленням нозологічного діагнозу.


Список литературы

 1. Алиферова В.Ф. Патология черепных нервов. — К.: Здоров’я, 1990. — 191 с.

2. Бразис П.У., Мэсдью Д.К., Биллер Х. Топическая диагностика в клинической неврологии: Пер. с англ. / Под общ. ред. О.С. Левина. — М.: МЕДпресс-информ, 2009. — 736 с.
3. Дифференциальная диагностика нервных болезней / Под ред. А.К. Акимова. — СПб.: Гиппократ, 2004. — 742 с.
4. Дуус П. Топический диагноз в неврологии. Анатомия. Физиология. Клиника. — М.: ИПЦ «ВАЗАР-ФЕРРО», 1997. — 400 с.
5. Кроль М.Б., Федорова Е.А. Основные невропатологические синдромы. — М.: Медицина, 1966. — 512 с.
6. Медведева А.В., Дамулин И.В. Клинические и патогенетические аспекты псевдобульбарного синдрома // Журн. невр. и психиатрии. — 2008. — № 2. — С. 60-65.
7. Михайленко А.А. Клинический практикум по неврологии. — СПб.: ООО «Фолиант», 2001. — 480 с.
8. Мументалер М., Маттле Х. Неврология: Пер. с нем. / Под ред. О.С. Левина. — М.: МЕДпресс-информ, 2007. — 920 с.
9. Скоромец А.А., Скоромец Т.А. Топическая диагностика заболеваний нервной системы: Руководство для врачей. — 6-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Политехника, 2007. — 616 с.
10. Скоромец А.А., Скоромец А.П., Скоромец Т.А. Неврологический статус и его интерпретация: учебное руководство для врачей / Под ред. проф. М.М. Дьяконова. — М.: МЕДпресс-информ, 2009. — 240 с.
11. Ткаченко Е.В. Ствол головного мозга: анатомо-физиологические основы поражений. — К., 2002. — 115 с.
12. Триумфов А.В. Топическая диагностика заболеваний нервной системы. Краткое руководство / Под ред. доц. А.И. Шварева. — 5-е изд. — Л.: Медицина, Ленинградское отделение, 1964. — 304 с.
13. Яхно Н.Н., Штульман Д.Р. Болезни нервной системы: Руководство для врачей. — М.: Медицина, 2003. — Т. 1. — 743 с.
14. Одинак М.М., Дыскин Д.Е. Клиническая диагностика в неврологии: руководство для врачей. — СПб.: СпецЛит, 2007. — 528 с.

Вернуться к номеру